Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 68

Чи міг Джеган хоча б уявити, яку біль він заподіював їй? Адже сам він не знав жахливості власної сили. Його непереборна лють не тільки змушувала напружуватися його м'язи, але й активувала його ментальні здатності соноходця.

У минулому він частенько бив Ніккі сильніше, ніж мав намір, або в сліпій люті користувався своєю силою соноходця, заподіюючи їй біль, яка кожного разу могла призвести до летального результату.

Потім, розуміючи, що ледве не вбив її, він просив вибачення, але зазвичай все закінчувалося словами про те, що це вона сама довела його до білого каління і все це — її вина.

Як тільки імператор закрив завісу в свої покої, м'язи Келен розслабилися. Вона прийшла до тями, зітхнувши полегшено, ледь рухаючись після важкого безсловесного випробування.

— Отже, — вимовив Джеган, обернувшись до Ніккі, — ти його любиш?

Ніккі моргнула в замішанні:

— Що?

Він підійшов до неї. Обличчя імператора зашарілось від злості: він видав свою ревність.

— Що значить «що»? Ти мене чула! — Викрикнув він, схопивши Ніккі за волосся і підтягши до себе на відстань кількох сантиметрів. — Не намагайся вдавати, що ти мене не зрозуміла, а ні то я скручу тобі голову!

Усмішка ковзнула по губах Ніккі. Вона як можна вище підняла голову, висловлюючи свою зневагу до його слів:

— Будь ласка, давай! Це позбавить нас обох від багатьох проблем!

Він подивився на неї мить, перед тим, як випустити її волосся. Він провів по них, пригладжуючи так, як вони були раніше. Потім обернувся і зробив кілька кроків по кімнаті.

— Це те, чого ти хочеш — смерті? — Він повернувся. — Щоб зрадити свої зобов'язання перед Творцем і Орденом? Щоб зрадити мене?

Ніккі байдуже хитнула головою:

— А хіба тепер має велике значення, чого я хочу?

— Що ти хочеш цим сказати?

— Ти прекрасно знаєш, що я хочу сказати. Хіба для тебе, коли нибудь було важливо, чого я хочу? Ти завжди робив те, що хотів, незважаючи на те, що б я не сказала на цей рахунок! Адже, незважаючи ні на що, я просто належу Ордену, чи не так? Я б сказала, що те, чого ти хочеш, те, чого завжди хотів — це просто вбити мене!

— Убити тебе? — Джеган розвів руками. — Чому ти думаєш, що я хочу вбити тебе?

— Тому, що ти завжди потакаєш своїм бажанням, і дієш тільки заради них.

— Сам… Я? — Здивувався він, — чи я сам…, я — Джеган Справедливий!

— Якщо ти не забув, то це я присвоїла тобі цей титул. Я зробила це не тому, що це правда, якраз навпаки, я нарекла тебе так, щоб створити образ, відповідаючий цілям Ордену. Я, тільки я, створила цей образ для тебе, знаючи про те, що людці навіть не замисляться над цим, а просто будуть вірити в те, що ми їм піднесли. Ти б не зміг наповнити сенсом це звання, тоді як від цього залежало твоє життя і могутність!

Його примарні очі почорніли, нагадавши Ніккі шкатулку Одена, введену нею в гру від імені Річарда.

— І як у тебе язик повертається вимовляти таке?! Я завжди був з тобою більше, ніж лояльний. Я ділився з тобою тим, чим не ділився більше ні з ким! Навіщо мені це, якщо б я хотів убити тебе?!

Ніккі нетерпляче кивнула головою:

— Звичайно, говори, що хотів сказати, або візьми і проломи мені череп, або відправ мене в палати для тортур. Я не хочу більше цього. Ти віриш в те, у що хочеш вірити, незважаючи на те, чим є насправді. І нам з тобою добре відомо, що те, що я скажу, не має ніякого значення.

— Твої слова завжди мали значення для мене. — Він вказав рукою на Ніккі. Сила його голосу наростала. — Навіть візьми те, що ти тільки що сказала про те, що назвала мене Джеган Справедливий. Це була твоя ідея. Я прислухався до тебе і скористався нею, тому, що це була гарна ідея. Вона відповідала нашим принципам. У тебе це добре вийшло — придумати таке. Я ж казав тобі про те, що по закінченні війни ти будеш зі мною.

Ніккі не відповіла. Джеган зчепив руки за спиною, крокуючи з боку в сторону.

— Ти любиш його?

Ніккі відвела погляд. Келен, сидячи на килимі, не зводила з неї очей. Вираз її обличчя висловлював занепокоєння з приводу повислої в повітрі загрози. Це виглядало так, ніби вона хотіла попередити Ніккі, щоб та перестала провокувати Імператора.

В її очах було побоювання за Ніккі і, разом з тим, вона хотіла не пропустити її відповідь на питання Імператора.

Ніккі повернула голову, намагаючись придумати, що вона переконливо може відповісти Джегану так, щоб її відповідь не зачепила Келен. Їй потрібно було взяти до уваги необхідність збереження стерильного поля.

Хоч вона, напевно, і не доживе до цього, але, якщо у Річарда вийде з шкатулками і випущеною магію Одена, аби врівноважити ефект Вогняного Ланцюга, Келен повинна залишатися стерильним полем, щоб у неї був шанс знову стати тим, ким вона була колись.

— Любиш? — Вимовив Джеган, не повертаючись в її бік.

В остаточному підсумку, Ніккі прийшла до висновку, що, незалежно від її відповіді, вона ніяк не вплине на Келен. Її відповідь не визве ніякого емоційного збурення у неї. Значення мав тільки зв'язок Келен і Річарда, а вона не мала до цього жодного відношення.

— Мої почуття раніше ніколи тебе не турбували, — байдуже промовила Ніккі, — Яке тобі діло до них?

Джеган обернувся і подивився в її очі.

— Яке мені діло?! Як ти можеш ставити такі питання?! Я зробив тебе своєю королевою. Ти просила мене довіряти тобі і дозволити відправитися, щоб знищити Річарда Рала. Я хотів, щоб ти залишилася, але я дозволив тобі відправитися за ним. Я довіряв тобі.

— Ти тільки говориш так. Якби ти насправді довіряв мені, то ти б вірив мені на слово, а не допитував. Ти здається спотворено розумієш, що це означає — довіряти.

— Це було півтора року тому. З тих пір я не бачив тебе. Не чув ні слова від тебе.

— Ти бачив мене очима Сестри Тові.

Він кивнув:

— Так, я багато чого побачив за допомогою Тові, за допомогою всіх тих чотирьох Сестер.

— Вони вважали себе найрозумнішими, думаючи, що використовували узи, що зв'язують їх з лордом Ралом, — легка усмішка торкнула губи Ніккі, — А ти весь час спостерігав за ними. Ти все знав.

Джеган посміхнувся у відповідь на її слова:

— Ти завжди була розумніша Юлії та інших Сестер. — Він вигнув брову. — Я повірив тобі, коли ти сказала, що вирушаєш вбити Річарда Рала. Насправді ж ти не заподіяла йому ніякої шкоди, скориставшись узами, що пов'язали тебе з ним. Як це так, а? Ці узи працюють лише коли ти справді віддана Ралу. Ти мені не поясниш в чому тут справа?

Ніккі схрестила руки.

— Невже ти нічого не розумієш? Ти губиш — він створює. Ти — пропонуєш існування заради смерті, він — пропонує життя. На відміну від твоїх слів, його слова — не просто порожній звук. Він ніколи не бив мене до напівсмерті і ніколи не гвалтував.

Обличчя Джегана і навіть його голена голова почервоніли від злості:

— Гвалтувати?! Якби я хотів тебе згвалтувати, то зробив би це, причому, зробив би це по праву, але я тебе не гвалтував. Ти хотіла мене. Ти занадто вперта, щоб визнати це. Ти ховаєш свої плотські бажання під маскою брехливої відданості ідеям Ордена.

Руки Ніккі опустилися. Вона нахилилася поближче до Імператору і в люті випалила:

— Ти можеш придумувати будь-які відмовки, намагаючись виправдати свої вчинки, але від цього вони не стануть правдою.

У смертельному гніві, спотворити риси його обличчя, Джеган відвернувся від Ніккі. Тоді, як вона в будь-який момент очікувала, що він розвернеться і розтрощить їй щелепу. Вона жадала цього. Такий швидкий результат набагато краще перебування в наметах для тортур в очікуванні страшної і повільної смерті.

Гамір табору, що доносився зовні, був приглушений товстими стінами шатра. Перебувати в ньому, а не в таборі серед простих солдатів було розкішшю.

Все зовні кишіло паразитами. Усередині тенту чистоту постійно підтримувала прислуга. Запах ефірних масел перебивав густий сморід, повислий над стоянкою армії Ордена.

Намет Імператора в якійсь мірі здавався мирним притулком. Насправді ж це було не так. В дійсності це було одне з найнебезпечніших місць у всьому таборі.