Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 55

рів. Йому подобався мотив суворих скелястих берегів,

він часто звертався до зображення морського прибою і

могутнього ритму морської хвилі у відкритому морі.

Великим успіхом молодого художника була його

картина «Прибуття німецької ескадри до Кронштад-

та» (1889), яку придбало морське відомство Росії для

Кронштадтського морського зібрання. У 1889 році Тка-

ченко виїхав в Ялту, де на замовлення Міністерства

двору Росії зробив багато етюдів, за якими пізніше на-

писав декілька картин. Найбільший успіх з них мала

картина «Вид у Лівадії».

299

Повернувшись до Парижа, художник продовжує

напружено працювати. Одну з його картин, написаних

на відкритому повітрі, професор Кормон рекомендує

виставити у паризькому Салоні. Участь у Салоні при-

несла Ткаченкові визнання, картина була схвалена

журі і пройшла серед творів першої категорії. З цього

часу він почав регулярно брати участь у французьких

і міжнародних виставках.

На початку 1890 року закінчився дворічний строк

пенсіонерського перебування за кордоном. За час пен-

сіонерства він удосконалився в рисунку і домігся ве-

ликих успіхів у живопису на відкритому повітрі. Рада

Академії схвалила роботу Ткаченка і продовжила

строк його перебування за кордоном ще на рік. В остан-

ній рік пенсіонерства він побував в Україні, зустрічав-

ся зі своїми друзями С.Васильківським і П.Левченком,

працював над етюдами з натури у Харкові та його око-

лицях. Коли закінчився строк пенсіонерства, Ткачен-

ко залишився в Парижі, продовжуючи працювати над

кількома

великими

картинами.

У 1893 році ху-

дожник закінчив де-

кілька картин, при-

свячених

взаємним

візитам

російсь-

ких і французьких

військо вих кораблів.

Одна з них — «Зу-

Художник М. Ткаченко. Бій брига

стріч російської і

«Мер-

французької ескадр

курій» з турецькими кораблями

14 трав-

ня 1829року. Полотно, олія.

1907рік.

300

у Кронштадті» — зберігається у Центральному війсь-

ково-морському музеї в Петербурзі. Якісними були й

подальші роботи художника на цю тему. Тріумфом

Ткаченка стала картина «Російська ескадра в Туло-

ні» (1895), яку російський уряд подарував місту Туло-

ну. За цю картину автор був нагороджений вищою на-

городою Франції — орденом Почесного Легіону.

У 1900 році помер найближчий друг Ткаченка Ми-

кола Гриценко, який після смерті О.Боголюбова (1896)

посідав його посаду. Першим живописцем Головного

морського штабу Росії призначили Ткаченка і він, як і

його попередники, повинен був постійно жити в столи-

ці Франції. Незабаром художник одружився з фран-

цуженкою і остаточно пов'язав своє життя з Парижем.

У 1900-1906 роках Ткаченко створив такі картини як

«Сонячне море», «Захід сонця на морі», «Прибій на

морі», «Кронштадтський рейд», «Військові кораблі в

кільватерній колоні», «Скелястий берег» та інші, які

закріпили за ним славу одного з кращих європейських

мариністів. Деякі з цих картин потрапили в зібрання

музеїв Франції, Бельгії, Англії.

Щоліта художник приїздив в Україну, ходив на

етюди разом із своїми друзями, вивчав побут селян і

народний український орнамент. Найчастіше він бу-

вав на Харківщині та Полтавщині. Після кожної по-

їздки на батьківщину художник привозив у Париж

якісь речі побуту, а іноді старовинну запорізьку зброю.

З часом його майстерня стала маленьким музеєм укра-

їнської старовини і народного мистецтва. За етюда-

ми, зробленими на батьківщині, він писав у паризькій

майстерні картини, що зображали Україну. Майже в

301

кожному Салоні художник виставляв одне або кіль-

ка полотен на українські теми. Пропаганду українсь-

кого мистецтва Ткаченко вважав своїм громадським

обов'язком.

Помітне місце в творчості Ткаченка займали пей-

зажні і орнаментальні панно великих розмірів. Майже

весь 1904 рік він провів в Україні, виконуючи на замов-

лення Полтавського земства велике панно, що зобра-

жувало характерний пейзаж Полтавщини: село з ма-

льовничими хатами біля річки Ворскли, вдалині, на

пагорбі, вітряки. На превеликий жаль цей твір не дій-

шов до нас. Збираючи етюдний матеріал для полтавсь-

кого панно, Ткаченко цікавився селянськими хатами,

вітряками, околицями маленьких українських місте-

чок, їх живописною привабливістю і архітектурною

своєрідністю. Пізніше за цими етюдами художник на-

писав серію станкових пейзажів місцевостей навколо

Полтави: «Червона хата», «Жовта хата», «Вітряки»,

«Весна», «Бабине літо» (всі у 1906-1907).

Ткаченко був відомим майстром

монументально-

го

декоративного розпису за мотивами українсько-

го народного орнаменту і прагнув зробити загальним

надбанням багатства народної творчості. Ряд орна-

ментальних мотивів художник дав своєму друго-

ві С.Васильківському для його знаменитого альбому

українських вишивок.

У пейзажах художника переважають літні мотиви,

любив він і осінь, зиму майже не писав. Осінь зобра-

жав яскравою і родючою. Його пейзажі пройняті лю-

бов'ю до рідної природи і надзвичайною життєлюб-

ністю, вони барвисті і сонячні. Ткаченко майстерно

302

володів олівцем і створив безліч пейзажних рисунків,

більшість яких становить музейну цінність. Він також

добре рисував пером і виконав багато заставок і віньє-

ток для видавництв. Техніка рисунка Ткаченка дуже

гнучка і багата, його рисунки відзначаються філігран-

ною розробкою деталей і ажурним витонченим штри-

хом. У малюнках майстра багато світла і повітря. За

своїми творчими поглядами і ставленням до природи

Ткаченко був художником глибоких реалістичних пе-

реконань.

Ткаченко постійно брав участь у різних виставках

і, як правило, його роботи відзначали. На Паризькій

всесвітній виставці 1900 року йому було присуджено

другу медаль, на Міжнародній виставці 1905 року у

Льєжі — Велику золоту медаль. У паризькому Сало-

ні 1907 року він удостоївся «Почесного відгуку». Вели-

кий успіх мала персональна виставка Ткаченка в Па-

рижі у 1909 році. На ній було експоновано 62 картини і

кілька десятків етюдів, зроблених у Харкові, Полтаві,

Лубнах, Опішні тощо. Переважна більшість їх відтво-

рювала українську природу, інтерес до якої у худож-

ника ніколи не згасав. У 1911-1912 роках за картини

«В Україні» та «Вид у Полтавській губернії» Ткачен-

ко одержав у паризькому Салоні другу і третю Золо-

ті медалі. За кілька років до цього він був удостоєний

Великої золотої медалі, яка дала йому право вистав-

ляти свої твори без журі. Художник був одним з най-

активніших учасників щорічної виставки російських

художників у Парижі, яка знайомила парижан з ро-

сійським мистецтвом. Іноді йому доводилося брати на

себе організацію цих виставок.

303

Ткаченко постійно листувався з харків'янами,

се-

ред яких були його родичі, товариші по навчанню в

Петербурзькій академії художеств, актори, громадсь-

кі діячі. Він був активним членом Харківського літера-

турно-художнього гуртка, до якого входили Бекетов,

Васильківський, Беркос, Уваров та інші. Ця організа-

ція об'єднувала передових харківських письменників,

музикантів, художників, архітекторів. Одним із голов-

них завдань гуртка було проведення культурно-освіт-