Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 76

аром, підтримував зв'язок з лейтенантом П.П. Шмід-

том (1867-1906) і його «Союзом офицеров — друзей

народа» («Спілкою офіцерів — друзів народу»). Маці-

євич був тісно пов'язаний з революційно-політичним і

культурним життям України. Його друзями були ре-

волюційні діячі М.Міхновський, С.Петлюра, П.Шмідт.

Він підтримував дружні стосунки з М.Коцюбинським,

М.Вороним, Х.Алчевською, К.Арабажиним та іншими

діячами культури.

416

Крейсер

«Очаків».

1902рік.

Мацієвич був талановитим винахідником, кора-

бельним інженером і авіаконструктором і зробив вели-

кий внесок у розвиток військово-морського флоту Ро-

сії. При будівництві крейсера «Очаків» і броненосця

«Іоанн Златоуст» на Лазаревській верфі в Севастополі

Мацієвич був одним із провідних інженерів. Для захи-

сту Севастопольського рейду він у 1904 році розробив

проект бонового загородження235, у 1905 році запропо-

нував два проекти протимінних загороджень. У 1906

році за першим розрядом закінчив Морську академію в

Петербурзі. Навчаючись в академії, проектував підвод-

ні човни (був автором 14 проектів). У 1907 році Мацієвич

закінчив спеціальні курси офіцерів підводного плаван-

ня в Лібаві (нині Лієпая, Латвія) і брав активну участь

у створенні підводного флоту Росії. З 1908 року капітан

Мацієвич служив у Морському технічному комітеті по-

мічником начальника конструкторського бюро. Тут він

417

розробив проект захисту бойових кораблів від атак тор-

педами і був одним із перших розробників проблеми за-

стосування авіації у військово-морському флоті.

1909 року Мацієвич виступив з доповіддю «Про тип

морського аероплана», після чого був призначений до

складу Відділу повітряного флоту. У цьому ж році він

розробив один із перших проектів гідролітака і пер-

шим у світі запропонував проект корабля-авіаносця

на 25 літаків, їх зльоту з палуби за допомогою ката-

пульти і гальмування сітками під час посадки на палу-

бу авіаносця.

У березні 1910 року Мацієвича відрядили до Франції

для вивчення авіаційної справи, організації навчання

льотчиків, підготовки для майбутньої авіашколи пер-

шої групи льотчиків-інструкторів і мотористів, прий-

мання замовлених аеропланів та авіаційних двигунів.

Повернувшись у вересні 1910 року до Росії, Маці-

євич велику увагу приділяв нічним польотам, продо-

вжував працю над проектом літака, розробив пристрій,

який забезпечував безпеку при вимушеній посадці лі-

така на воду, готував до друку книгу «Повітроплаван-

ня у морській війні».

Під час Першого Всеросійського свята повітропла-

вання у Петербурзі (1910) продемонстрував високу

льотну майстерність, завоював кілька призів і, як па-

сажира, підняв у повітря голову Кабінету міністрів Ро-

сії П.Столипіна (1862-1911).

Талановитий вчений і льотчик не встиг здійснити

задумані плани. 7 жовтня 1910 року він випав з літака

«Фарман-4», який раптово розвалився у повітрі. Пара-

шутів тоді не було, і Мацієвич загинув. Встановлено,

418

що на висоті 385 метрів на літаку лопнула діагональна

розтяжка. Кінець дроту попав у гвинт, одна з лопатей

якого зруйнувалася. Потім розірвалися суміжні роз-

тяжки. Літак втратив жорсткість і стійкість. Льотчи-

ка поштовхом викинуло із сидіння. Після цієї події на

літаках стали застосовувати прив'язні ремені. Це була

перша авіаційна катастрофа в Росії.

Загибель Льва Макаровича Мацієвича глибоко вра-

зила громадськість. У жалобній процесії взяло участь

близько 100 тисяч людей. Серед 350 вінків був вінок і

від Української громади Петербурґа, де покійний був

товаришем голови правління. 31 жовтня 1910 року на

вечорі пам'яті Мацієвича в Українській громаді висту-

пив його давній друг Симон Петлюра з доповіддю про

життєвий шлях Льва Макаровича.

Мацієвич похований у Петербурзі на Нікольському

кладовищі Олександро-Невської лаври. На його могилі

за кошти, зібрані всенародними пожертвами, встанов-

лено пам'ятник у вигляді восьмиметрової колони з по-

лірованого червоного фінського граніту (автор І.Фомін).

419

ІГОР СІКОРСЬКИЙ

(1889 — 1972)

український і американський авіаконструктор

Розвиток світового авіа-

будування

20-го

століття

пов'язаний

з

ім'ям

тала-

новитого

українського

аві-

аконструктора,

одного

з

піонерів

авіації

Ігоря

Іва-

новича Сікорського.

Ігор

Іванович

Сікорсь-

кий

народився

25

травня

1889

року

в

місті

Києві

в

родині

відомого

психіатра

і

психолога,

професора

Ки-

ївського

університету

Івана

Олексійовича

Сікорського

і

Марії

Стефанівни

Сікорсь-

420

кої, уродженої Темрюк-Черкасової. Іван Олексійович

походив із родини потомствених православних свяще-

ників. З 1885 року він очолював кафедру психіатрії і

нервових хвороб Київського університету, був одним

із засновників дитячої психології і дитячої психопато-

логії, у 1912 році створив у Києві перший у світі Інсти-

тут дитячої психології.

Початкову освіту Ігор дістав у 1-й київській гімназії,

де навчався у 1900-1903 роках. Із гімназії він перевівся

до Морського кадетського корпусу в Петербурзі і закін-

чив його 1906 року за першим розрядом. Але військова

421

кар'єра не приваблювала юнака, він був захоплений тех-

нікою і мріяв стати конструктором літальних апаратів.

Тоді авіація робила свої перші кроки. У 1900-1903

роках американські конструктори і льотчики брати

Уілбер і Орвілл Райти збудували кілька планерів бі-

планової236 схеми, на яких виконали близько тисячі

польотів. У грудні 1903 року вони здійснили перший

у світі успішний політ на планері з двигуном внутріш-

нього згоряння, який тривав 59 секунд. На початок

1908 року брати довели тривалість польоту на літаку

своєї конструкції до півтори години з пасажирами на

борту. У 1909 році вони організували в США компанію

для виробництва літаків. Це був початок промислово-

го авіабудування.

Обдарований природою розумом і винахідливістю,