Байки й прибаютки - Боровиковський Левко Иванович - Страница 7

Від яду вмер, набравшись муки.

Так платять за добро гад.ки!

МЕТЕЛИК І КОМАР

Комар, Метелика уздрівши долі, в глині,

Подумав: "Поділом: так низько не літай!"

Піднявсь, дзижчить, - і сам застряв у павутинні.

І поділом: не дуже вгору піднімай!

ГЛЯНЬ НА СЕБЕ!

Сміявсь і реготавсь, узявшися за боки,

Колись зустрітивши Сліпого, Одноокий;

Тут Косий підійшов - з обох розхохотавсь,

До лайки і до свари;

Прийшов Старий, і той над Косим реготавсь,

На ніс наткнувши окуляри;

Видючий се ввидав

І всіх їх осміяв.

НЕ ЗЛОДІЙ

Пропала в Сидора кобила;

На третій год її у Прокопа пізнав;

А Прокіп всім кричав,

Що він її не крав.

А нишком взяв, як на полі ходила.

Не злодій, бач! Не вмер Данило,

Болячка задавила!

ХОМИНА ЖІНКА

Хому та кашель злий напав;

Хома від кашлю захворав;

Хомиха, плачучи, просила майстра Мину

Мерщій Хомі зробити домовину.

Як добру жінку не любити,

Що чоловікові уміє угодити?!

СОБАКА

Максима Сидір раз з господи проводжав.

І на Максима став брехать рябий Кудлака;

Собаку Сидір відганяв,

А Сидору Максим сказав:

"Хай бреше, Сидоре, - не те воно Собака".

ОСЕЛ ТА СВИНЯ

Осел почванитись хотів

Перед сусідкою своєю,

Свинею,

Що чув в ліску всіх птахів спів.

"Ну, -каже, - соловей чирикав, заливався;

Щиголь цвірчав і затягався,

Ворона дралась дужче їх.

Найкраще півень пів Іванів...

А я, як загорланив,

Та заглушив усіх!"

Свиня захрюкала, барложачись край тина:

"З тобою птиця спорить гріх,

Бо ти їх більша всіх скотина".

ПЕТРУСЬ

Петрусь, щоб стих не вчить, - граматочку

спалив;

Татусь йому другу граматочку купив,

А Петруся - прихворостив.

ГРАК

Як вовка Грак кохає!

Куди не піде вовк - і Грак за ним літає...

Тут нічого й дивиться:

Бо Грак привик м'ясцем край вовка поживться.

Примчавсь в село Підсудок - Клим;

А Секретар, як хвіст, волочиться за ним.

ДОРОЖНИЙ СТОВП

Стовп на шляху другим показує дорогу.

А ходить сам?

Ніколи, єй же богу!

Мовчи, язичку! Кашки дам.

ЗЛОДІЙ

Судили Злодія. Суддя його питав:

Навіщо їй капшук з грішми в Петра відняв?

А злодій суддям так сказав:

"Петро мені капшук свій сам віддав,

А його тілько за горло подержав".

КАЛІКА

Хваливсь Хома-каліка,

Що він походив би зовсім на чоловік,

Якби розправилась рука й нога крива,

Та замість оцеї - другая голова.

Якби мій дід та в плахту вбрався,

То, мабуть, бабою б назвався.

НИЧИПІР

Ничипір-сват

Любив підчас пожартувати

Та набрехав Петрові на Наума,

Наумові на Йвана кума,

Іванові наплентав на Дмитра,

Дмитрові -на Жуобу Петра,

Журбі - на Чирочку Трохима,

Трохимові - на Пугача Максима..

Ничипору к біді

Брехня його пішла, як масло по воді,

Пішли з тії брехні вражда, позви, утрати;

А суд по ниточці як став їх розбирати

Та на клубочок все мотати,

Аж глядь -

Чого Ничипору й не снилось -

На нім все лихо окошилось.

Еге, Ничипоре! Жартуй собі, шути,

Та миром не мути.

ХОМА

Відкладував Хома під осінь хату вкрити,

Та на зиму ввійшов в некриту хату жити.

А хата-сіточка Хому

Зморозила в зиму.

Хома як замерзав,

"Не треба" та "нехай" пеняв.

МАТЕРИНСЬКА ЖУРБА

В Горпини син

Одним один

Та й той у москалях: і матері сказала,

Що синовві її

Французи на війні

Головку відрубали!

А Мати журиться об тім,

Як син її, Охрім,

Без голови на світі жити буде?

Як показатися Охрімові між люди?..

То мати, сказано! Усяким пустяком

Зажуриться за рідненьким синком,

Та ще й одиначком.

ЩУКА

Обридло Щуці піст постити.

От Щука й здумала кота Мурка просити,

Щоб кіт її навчив

Мишей ловити.

Кіт Щуку ув інбар охотиться завів...

Коли на Щуку як уранці погляділи,

Аж Миші Щуці й хвіст від'їли.

І діло, Щуко: ти в воді собі сиди

І за мишами не ходи.

ПИВО

Нове Пивце шуміло і мурчало,

Що, бач під чопиком йому душненько стало.

Що ж? Тілько чопик прись-

Дивись:

Пішло Пивце на діл - Пивце, пиши, пропало!

Недаром Дяк як вчить, то й поскубе, бувало.

БДЖОЛА

Байдак-Бджола, покинувши медок,

Понадилась літать до панських тарілок:

В панів же ласощів хватила на хватила,

А рідний свій медок на трутнів прогостила.

Взялась моя Бджола, та пізно вже, за ум!

До шкоди розум - так; а після шкоди - глум.

ВОЛИ

У плузі Волики розсердились, вертіли.

Орать відлога не хотіли.

Іван Волів таки запріг,

Їм боки попоров і виорав обліг.

Чого ж ви, Волики, дуріли?

Того, щоб пан Іван попрядевив батіг?

Раз на весіллі, так, по чарці,

А може, вже й по парці,

Сказав кум молодій Одарці:

"Согласно з молодим ярмо в житті тягніть,

А криком, сварами - і сміху не робіть".

ВОВК ТА ВІВЧАРІ

Вовк, ідучи поуз кошару,

Крізь тин заглянув на отару

І бачить, що в дворі,

Піймавши барана, спокійно Вівчарі,

Линтвар злупивши, потрошили;

Собаки коло їх ватагою лежать,

Всі дивляться і всі мовчать,

Коли б тобі на сміх одна хоть забрехала!..

Вовк думає: "Яка то правда в світі стала:

Який би гвалт і крик зробивсь,

Якби так коло барана я заходивсь".

КЛИМ

Клим, лежа на боку, казав: дай боже...

А хтось йому шепнув: устань, роби, небоже!

КОПОВИК

Петро лічив капшук, а тут піднявся крик:

- Яка співає лучче птиця -

Кулик, чи шпак, чи то перепелиця?

Спиталися в Петра, він крикнув: -Коповик!

У кого що болить,

Про те й кричить.

ВЕСЕЛИЙ