Щит і меч - Кожевников Вадим Михайлович - Страница 202

— Ви точно знаєте день, коли фюрер впаде в цій боротьбі? — задав запитання граф.

Гіммлер збентежився:

— Я, власне, керуюсь міркуваннями, які висловлювали лікарі фюрерові.

— Ах, лікарі! — тільки й сказав граф.

Шеллснбергові довелося втрутитись, щоб скерувати розмову більш певним річищем: адже головна мета сьогоднішнього побачення — це організація зустрічі Гіммлера з Ейзенхауером. Внаслідок граф погодився на те, щоб Гіммлер написав листа Гюнтерові і виклав у ньому свою просьбу, сподіваючись, що його превосходительство підтримає його. Посилаючись на невідкладні справи, Гіммлер попрощався й пішов, а Шелленберг під якимось приводом затримався ще на кілька хвилин. Він зробив це, щоб ще раз настійливо повторити просьбу Гіммлера до Бернадотта: негайно летіти до Ейзенхауера і добитися для Гіммлера побачення з ним.

Граф дружньо взяв під руку Шелленберга, бо до нього він завжди відчував особливий нахил, вважаючи його розумним і сміливим, пройдисвітом. Коли б Шелленберг був на місці Гіммлера, він діяв би куди рішучіше і день смерті Гітлера визначив би, не радячись з його особистими лікарями.

М'яко ступаючи темною алеєю, граф сказав:

— Рейхсфюрер не розуміє справжнього стану речей. — Зітхнув — Я тепер нічим не можу допомогти йому. — Додав після паузи: — Я міг це зробити після моїх перших відвідин, якби він тоді повністю прийняв на себе керівництво справами рейху. Тепер, на мою думку, він не має ніяких шансів. — Люб'язно усміхнувся, порадив:-А ви, мій милий Шелленберг, діяли б розумніше, дбаючи про самого себе.

Коли Шелленберг повернувся до Гіммлера, той, натхнений розмовою з графом, став говорити про те, з чого він почне насамперед, коли стане фюрером. І одразу сказав, заклопотано наморщивши лоба, що доведеться якось інакше назвати партію. Націонал-соціалістська — од цієї назви західні держави вимагатимуть відмовитись.

— Національна партія об'єднання. Як ви вважаєте? — запропонував Шелленберг.

— Чудово! — вигукнув рейхсфюрер і похвалив: — Ви на диво швидко міркуєте, Вальтер!

Потім Гіммлер почав нарікати на Кальтенбруннера: той втручається в його розпорядження і касує його накази, зв'язані із звільненням невеликих груп ув'язнених. А це ж потрібно у зв'язку із зобов'язаннями, прийнятими під час переговорів з Музі й Бернадоттом. Сказав з прикрістю:

— Я розумію, для фюрера всі ці в'язні й іноземні робітники — заложники. До останньої хвилини він може загрожувати західним державам, що накаже зробити побоїще в таборах. Але я також маю право створити собі деяку гарантію перед Заходом шляхом загрози знищення всіх таборів з усім їхнім змістом.

Гіммлер дав наказ Шелленбергові створити секретну групу з особливо надійних осіб його служби.

З одного боку, цій групі доручалось перешкодити повному знищенню в'язнів у таборах, коли такий наказ буде від Гітлера або Кальтенбруннера. З другого боку, люди, які складають цю групу, повинні бути готові виконати такий самий наказ, якщо він ітиме від Гіммлера.

67

Вайс відвідав салон масажу.

Тут усе йшло так, наче ніякої війни й не було. Вимуштруваний персонал, як завжди, напрочуд люб'язний і послужливий. Тиша, спокій, стерильна чистота кабін і халатів. Після процедур професор запросив Вайса до себе для «медичного огляду».

Штутгоф схуд, змарнів, обличчя його мало вигляд ще більш виснажений і стомлений.

Вайс доповів про все, що йому вдалося за ці дні взнати.

Професор мовчки слухав, робив часом позначки у крихітному блокноті. Спитав:

— Це все?

— Тільки найістотніше.

Професор сказав:

— Гітлерівці одностайні в своєму намірі знищити концтабори і ув'язнених у них людей, знищити, як доказ, як свідків обвинувачення. Така звичайна тактика злочинців. Крім того, Гітлер сподівається, що це величезне лиходійство змусить націстів, які бояться покарання, піти в підпілля і продовжувати боротьбу. Щодо спроб деяких владарів рейху сотнями або навіть тисячами звільнених відкупитися тепер за вбивство мільйонів, то це справжнє шахрайство. Але скористатися ним треба, щоб звільнити більше ув'язнених, ніж намічено у списках. Головне наше завдання тепер — відвернути масове знищення людей. І це — вказівка Центру. Можу повідомити, — він ледь усміхнувся, — ваші відомості про секретні бази терористичних підпільних фашистських організацій вивчено в Центрі, перевірено. І, відповідно до цих відомостей, оперативні групи нашої контррозвідки кинуто в зазначені райони. Таким чином, Радянській Армії підготовлено безпеку в тилових районах. — Усміхнувся. — До речі, масажист Гіммлера одержує в мене консультацію з суто медичних питань. Він довірчо сказав мені, що чув розмову Шелленберга з Музі по телефону. Шелленберг казав Музі, що він особисто кілька разів робив послуги єврейським сім'ям, а також тим, хто вступив у мішаний шлюб. Він запевняв навіть, що його вважають «неблагонадійним» з точки зору партійної ієрархії і він має владу тільки в державному апараті. Фашисти пробують зректися фашизму, сподіваючись вціліти. Вони будуть виказувати один одного і ладні віддати все за рятівну фальшивку своєї немовби «неблагонадійності» — вважайте.

У двері постукали.

— Прошу, — сказав професор.

До кімнати ввійшла дівчина у формі допоміжного жіночого підрозділу служби нагляду повітряної оборони. Вишукана, мініатюрна, з неприємним, пихатим виразом ляльково-холодного зарозумілого обличчя.

— Це моя Надійка! — сказав доктор по-російськи і, кивнувши на Вайса, запропонував їй: — Знайомся!

Підняті плечі дівчини якось зразу опустились, обличчя стало зовсім інше, наче вмить змінили його на соромливе, миле і трохи розгублене.

— Це ви! — вигукнула вона і, червоніючи, простягла руку Вайсові. — А я заходжу, бачу — фріц. — Сказала, жадібно вдивляючись у Вайса — От ви, значить, який!

Вайс засоромився, одвів погляд.

— Ну ви там, молодь, досить, — чогось розсердився професор і вимогливо сказав дочці: — Доповідай!

Дівчина сіла на стілець так, щоб можна було дивитись і на Йоганна, й на батька. Заговорила, дивлячись смішливими очима на Вайса, але таким сухим і суровим тоном, що, здавалося, ці слова вимовляє якась інша людина:

— Операція під кодовим позначенням «Вольке» планує бомбардування німецької території підрозділами німецького повітряного флоту. Бомбардувальники будуть замасковані під авіацію союзників. База цих підрозділів позначена на карті. Об'єкти нальоту поки що не відомі. Є думка, що це концентраційні табори, бо план операції затвердили Гіммлер і Кальтенбруннер.

— От бачите, — сказав доктор. — Кальтенбруннер перешкоджає Гіммлерові звільнити з концтабору кількасот чоловік. Гіммлер заважає зробити те саме Кальтенбруннерові, — щоб жоден з них не мав ще одного шансу перед союзниками. І обидна при цьому одностайно розробляли акції масового знищення сотень тисяч. — Схилився, потер коліно, поморщився. Заявив, строго дивлячись на Вайса: — Ваше завдання — виявити, які саме табори намічено знищити з повітря. Друге, я не заперечую проти того, щоб включити вас у бойову групу, яка повинна буде на місці перешкодити цьому. — Підвівся. — Все!

Вайс дивився на дівчину і нерішуче усміхався.

— Все! — повторив професор. Дівчина попросила:

— Можна, я проведу товариша?

— От ще! — розсердився Штутгоф. — Не маленький, сам знає дорогу.

— Ну, тату! — благально вигукнула дівчина.

— Я сказав — ні. І взагалі — нічого…

— Що нічого? — уперто перепитала дівчина. — А може, нам по дорозі?

— Знаєте, — сказав професор, підштовхуючи Вайса до дверей, — провалюйте! — Озирнувся на дочку. Сказав жалібно — Ти ж в опергрупі, потерпіть — на базі зустрінетесь…

Чи то від сліпучої чистоти голубого дня, чи то від лагідного погляду радянської дівчини, чи то просто тому, що до нього раптом прийшло нез'ясовне почуття радості життя, але Вайс відчув, що його більше не мучить самотність. Він відчув себе часткою величезного світу, створеного людиною для людини, і в цьому дивному, світлому стані духу він прийшов до Генріха.