Експансія-I - Семенов Юлиан Семенович - Страница 87

Ейслер. — Ні.

Голова. — Містере Ейслер, не забувайте, що ви гість нашої країни.

Ейслер. — З гостями так не поводяться, бо я…

Голова. — Ця комісія…

Ейслер. — Бо я не гість, а політичний ув'язнений у Сполучених Штатах.

Голова. — Одну хвилину! Ви згодні присягнути?

Ейслер. — Я не можу присягнути, поки не зроблю кількох зауважень.

Голова. — Ні, зараз ви не робитимете ніяких зауважень.

Ейслер. — Отже, не буде ніякого слухання моєї справи, принаймні в моїй присутності.

Голова. — Ви відмовляєтеся присягнути? Я правильно вас зрозумів, містере Ейслер? Ви відмовляєтеся присягати?!

Ейслер. — Я згоден відповісти на всі ваші запитання.

Голова. — Одну хвилину… Ви відмовляєтеся дати присягу?

Ейслер. — Я згоден відповісти на всі ваші запитання.

Голова. — Містере Стріплінг, викличте іншого свідка. Комісія дотримуватиметься свого порядку. Ви ж відмовляєтесь присягнути перед лицем нашої комісії.

Ейслер. — Я не відмовлявся і не відмовляюся присягати.

Стріплінг. — Пане голова, по-моєму, свідок мусить замовкнути. Або встати й присягнути. Або його треба вивести із залу — в кожному разі, до того часу, поки ми не прийдемо до одностайної думки.

Сенатор Мунд. — Пане голова, спитайте його ще раз: чи згоден він присягнути?

Голова. — Ви знову відмовляєтеся принести присягу, містере Ейслер?

Ейслер. — Я ніколи не відмовлявся дати показання під присягою. Мене доставили сюди як політичного ув'язненого. Я прошу дати мені змогу зробити кілька зауважень у справі — всього лише три хвилини — перед тим як я присягну й відповім на ваші запитання, а потім виступлю зі своєю заявою.

Голова. — Я вже сказав, що ви дістанете право на слово тільки після того, як відповісте на наші запитання під присягою. Потім ваші зауваження — якщо слідство визнає, що вони заслуговують на увагу, — розгляне комісія. Але спершу ви повинні присягнути.

Ейслер. — Ви помиляєтесь у цьому пункті. Я нічого не повинен, бо я політичний в'язень. А політичний в'язень нікому нічого не винен.

Голова. — Ви відмовляєтесь присягнути?

Ейслер. — Я прошу дати мені три хвилини, щоб я міг пояснити комісії те, що я на…

Голова, — Ми дискутуватимемо ваше питання лише після того, як ви присягнете.

Сенатор Мундт. — Пане голова, я вважаю, що свідка треба вивести із залу.

Сенатор Ренкін. — Згоден.

Голова. — Виведіть свідка.

Стріплінг. — Пане голова, я хотів би, щоб знали, до якої тюрми відправлять Ейслера.

Голова. — Хто його сюди доставив?

Стріплінг. — Два присутніх тут джентльмени. Назвіть ваші імена.

Греннан. — Я — Стів Греннан, офіцер секретної служби, міністерство юстиції, відділ імміграції.

Бросман. — Я — Бросман, офіцер секретної служби, міністерство юстиції, відділ імміграції.

Голова. — Це ви привезли сюди Ейслера?

Офіцери секретної служби підтверджують це.

Голова. — Куди ви його забираєте?

Греннан. — У вашінгтонську міську тюрму.

Потім комісія викликала для показань Рут Фішер — рідну сестру Ганса Ейслера, композитора, який проживає за адресою: 122, Ваверлі-плейс, Нью-Йорк, і Герхарда Ейслера, що перебуває у вашінгтонській тюрмі. Місіс Фішер на попередньому слуханні під присягою, зокрема, показала:

— Герхард і я вступили до лав комуністичної партії Німеччини 1920 року. Я була секретарем берлінської організації, потім членом Політбюро, а також членом Президії ВККІ Комінтерну в Москві. Ми дуже дружили з Герхардом, особливо в ту пору, коли він повернувся з фронту, де про вів в окопах чотири роки, але в двадцять третьому наша дружба скінчилась, бо я вже стояла в опозиції до Політбюро і Комінтерну. Я тому наважилася сьогодні виступити із заявою перед шановною комісією, що вважаю Герхарда одним з найнебезпечніших терористів…

Голова. — Пробачте, місіс Фішер, ви зведена сестра Ганса і Герхарда Ейслера?

Фішер. — Рідна. Саме тому я прошу вас дозволити мені виступити із заявою.

Голова. — Звичайно.

Фішер. — Я вважаю Ейслера закінченим терористом, небезпечним для Сполучених Штатів і Німеччини. Те, що ця людина мій брат, змушує мене особливо гостро відчувати більшовицьку загрозу Сталіна. Він хоче нав'язати свій лад Європі і всьому світові. Аби вислужитися перед сталінським ДПУ, мій брат ладен віддати на заклання дітей, сестру, кращих друзів. Відтоді як я дізналася, що він у Штатах, я відчувала постійний страх за Америку. Користуючись симпатією до нацистських жертв, Герхард Ейслер розгорнув тут свою підривну роботу. Він приїхав сюди п завданням встановити в США тоталітарну систему, вождем якої буде Сталін.

Голова. — Нам хотілося б дізнатися про діяльність Герхарда Ейслера, починаючи з червня сорок першого, коли він приїхав у Штати.

Фішер. — Уперше він приїхав у Штати в тридцять третьому, після того як я зустріла його на квартирі мого молодшого брата, композитора Ганса Ейслера, в Парижі, за адресою: Плас Вожірар, чотири, де Ганс жив після еміграції з нацистської Німеччини. Герхард їхав у Штати, щоб очолити антиурядову боротьбу. Я вважаю, що всі ці роки він очолював тут підпільну сітку російської секретної служби.

Голова. — Як член Комінтерну?

Фішер. — Так, незважаючи навіть на те, що з двадцять восьмого по тридцятий рік він був в опозиції до Сталіна.

Сенатор Рассел. — Куди ще їздив ваш брат від Комінтерну?

Фішер. — До Іспанії, Австрії, Чехословаччини. Голова. — Місіс Фішер, чому ви вийшли з комуністичної партії?

Фішер. — Тому що Сталін зробив Комінтерн підрозділом ДПУ.

Сенатор Мундт. — «Нью-Йорк таймс» ще десять років тому писала, що комуністична партія — це не партія, а конспіративна група, яка ставила собі за мету зруйнування демократії й захоплення влади. Чи так це?

Фішер. — Так.

Голова. — Чи правда, що ваш брат був в'язнем концентраційного табору?

Фішер. — Ні.

Сенатор Мундт. — Але слідчий Стріплінг подав нам документи, що він був жертвою нацистського терору.

Фішер. — Його ув'язнив у табір уряд Віші, генерал Нетен…

Голові. — За антинацистську діяльність?

Фішер. — За комуністичну діяльність. Французька поліція знала, що він комуніст високого рівня, і хотіла ізолювати його від суспільного життя, бо Франція була окупована Гітлером…

Сенатор Ніксон. — Ви просили права на американське громадянство?

Фішер. — Так.

Ніксон. — Чи можу я вважати, що ви, хоч і вийшли з комуністичної партії, але ще й досі симпатизуєте марксизму, оскільки дуже добре інформовані про те, що відбувається в її лавах, зокрема з вашим братом.

Фішер. — Тепер ми бачимо загрозу сталінської імперії всьому світові. Я повинна бути інформована, щоб вести боротьбу проти більшовицького тероризму.

Голова. — Нам треба швидше закінчувати цю справу, бо в Сенаті мають голосувати з приводу важливого питання, і ми повинні бути там…

Сенатор Вайль. — Мисіс Фішер, ви сказали, що у вас є молодший брат. Він усе ще живе в Штатах?

Фішер. — Так.

Сенатор Вайль. — Ваші брати підтримували контакт у Франції? Тут вони також контактують?

Фішер. — Так.

Сенатор Вайль. — Які ваші стосунки з композитором?… З вашим молодшим братом?

Фішер. — Такі самі, як і з старшим.

Сенатор Вайль, — Отже, ви порвали стосунки з Гансом Ейслером з тих же причин, що й з Герхардом?

Фішер. — Так.

Сенатор Вайль. — Ваш брат-композитор теж комуніст?

Фішер. — У філософському розумінні безумовно.

Сенатор Ніксон. — Він дружить з Герхардом Ейслером?

Фішер. — Так.

Сенатор Боннер. — Оскільки вам добре відома активність комуністів, відповідайте: чи багато Комінтерн прислав своїх людей з Москви до Сполучених Штатів?

Фішер. — Кілька тисяч».

Штірліц акуратно відсунув од себе широкий телетайпний аркуш, підвів голову; Роумен сидів навпроти, витягнувши ноги; нижня щелепа випнута, немов у нього прилучився вовчий закус; волосся скуйовджене, комір сорочки розстебнутий, краватка спущена.

— А чого це ви розхвилювалися? — спитав Штірліц, — Ви ж знали про все це, коли вимагали моєї консультації про фашизм?