Кодло - Соколян Марина - Страница 20

20

— Та що ти! — знов втрутився Тоні, — Ти ж не хочеш сказати, що з ними щось сталося…

— Ні, не хочу. Зовсім не хочу. Маю надію, я просто помиляюсь.

Тоні зміряв мене недовірливим поглядом. Втім, схоже, лише він поставився до моїх слів настільки скептично; Горан тихо присвиснув, а Яна здригнулася.

— Боже, який жах… — прошепотіла вона, — Ми повинні з’ясувати, що тут насправді відбувається.

— А як же ми це з’ясуємо? — нервово запитала Вероніка, — Хіба вони нам скажуть?

— Вони — навряд, — вагомо сказав Еван, — Але ми можемо спробувати дістати якісь опосередковані свідчення. Треба поговорити з сусідом Ніка. Можна розпитати тутешній персонал, на кухні там, таке інше… І ще, можна спробувати пошукати якісь внутрішні документи. Не знаю навіть, що це може бути… Але будь-які додаткові факти допоможуть зрозуміти, що тут діється…

Ми ще деякий час обговорювали ситуацію, до нас навіть долучилися інші студенти, котрі до того говорили про своє, однак дискусія не пішла далі висновку, який зробив Еван. Певно, мої колеги, хоч і знали, як саме можна розвинути тему у потрібному нам напрямку, не наважувалися зробити це саме зараз. Переконувати треба поступово, так, щоб переконувані вважали, що самі дійшли до потрібного висновку…

Однак Тоні не брав участі в обговоренні. Він відкинувся у кріслі і скептично спостерігав за розгортанням дискусії. Треба ж! Глядячи на свого сусіда, я відчула раптову злість — чому він нам не повірив, чому він пручається ? Усвідомивши це відчуття, я здригнулась… Що ж це робиться? Мені справді хотілося змусити його повірити, так, як повірили інші. Той факт, що нам вдалося посіяти сумнів, а декого й переконати, подарував мені раптове задоволення, тоді як реакція Тоні роздратувала… Схоже, пан Мілтон таки мав рацію. Успішний обман дозволяє відчути владу над іншими, а це, як виявилося, в біса приємно! Я зітхнула. Треба тримати себе в руках.

***З конспектів Ірми Коник, режисура:

Основа спектаклю —

Боротьба повинна мати — реальну (предметна боротьба) або інформаційну (позиційна боротьба).

: ціль, ініціатива, сила.

: за минуле (мета — переграти колишнє протистояння, напр. помста), за теперішнє (безпосередня ціль), за майбутнє (потенційна ціль).

: ініціювання протистояння, оцінка "ваги", залучення важелів впливу, напад (здійснення впливу) і оборона (нейтралізація), кульмінація і вирішення протистояння на чиюсь користь.

— сила (засіб ведення боротьби), впевненість в наявності сили, додаткові фактори впливу (підстроювання), комунікативні засоби переконання.

фокусування уваги глядача на розгортанні протистояння, дотримання належного ритму (переважно, поступове пришвидшення), збалансованість ініціативи (емоційна адекватність), відповідність цілі і засобів боротьби.

***

Неділя виявилася насправді святковим днем. Це все ж таки була неділя, але плюс до того, наші викладачі вирішили відсвяткувати Хеловін, тобто, швидше, ніч на Соуейн, від усієї свої широкої і щирої (ха!) душі. Соуейн означає кінець літа — і треба було бути справжнім британцем, щоб вірити, що літо закінчилось лише зараз, а не добрих два місяці тому.

Тутешні кельти вважали це свято не просто кінцем літа, але й кінцем року [Посилання спеціально для А. Чорної: Фрезер Дж. Золота гілка. Дослідження магії і релігії. Лондон 1923 ] — кінцем і початком, а отже з цим днем була пов’язана велика кількість всіляких ритуалів. Соуейн був одним з провідних кельтських свят вогню — в цей день запалювали великі багаття аби надати моральну підтримку сонцю, котре в зимовий час вже не так добре виконувало свої функції. Очевидно, наші гостинні викладачі вирішили продемонструвати нам, як це робилося в часи їхніх предків — на галявині позаду Школи величезним куренем було складено хмиз і гілля. Навколо робітників, які готували вогнище, сновигав пан Арт, даючи різні вказівки. Професорка Демінор тим часом, за допомогою пана Табора, внесла до великої зали, де ми якраз обідали смаженою олениною, кілька ящиків з різноманітними костюмами. З’ясувалося, нам обов’язково треба спробувати себе в якомусь іншому амплуа — а конкретніше, за пропозицією панни Демінор, ми повинні були зіграти особу протилежної статі. До безпосереднього святкування іще залишався деяких час, тож професорка порадила нам одягтись, і потренуватися аби наша гра була більш переконливою.

Цікаво, що до цієї пропозиції дівчатка поставились з ентузіазмом, тоді як хлопці у більшості своїй погано сприйняли новину.

— Чого це раптом я мушу одягатися дівицею? — обурився Еван, — Уявляєте, я — і в сукні. Страхітливе видовище. Невже ви цього хочете?

— Ага, — кивнула Дафна, — Хочемо. Завжди любила трилери.

— Ти себе недооцінюєш! — усміхнулась я, — Знаєш, з тебе вийде дуже, гм, імпозантна леді. Алекс тобі від заздрощів очі видряпає.

— Ха! — сказав Еван, — А й справді, я завжди знав, що в мене дуже зваблива фігура. Дивіться!

Він став і легковажно покрутив перед нами могутніми тілесами.

— О! Ну як?

— Ой, краще сядь, люди дивляться, — пробурчав Боян, — Тобі не соромно? Ти -не леді, Еван.

В Евана спершу відібрало мову, а потім пробило на дикий регіт.

— Ага… — промимрив він, схлипуючи крізь сміх, — Я — пропаща жінка. Боян, якщо ти, після всього, що між нами було, зі мною не одружишся, піду от і втоплюся…

— Тю, дурний, — засміявся Боян, — Не можу я з тобою одружитися. В мене целібат.

— Ой, в тебе проблеми в особистому житті? — зраділа Дафна, — Так я тобі з задоволенням допоможу. Всього лише п’ятдесят фунтів сеанс…

— А що, допоможе? — зацікавився Едгар.

— Ну… залежно від чого, — зітхнула Дафна, — Але невиліковним ми даємо п’ять процентів знижки.

Зрештою, ми таки розібрали костюми і рушили до своїх кімнат — приміряти. Мені дістався гарний чорний фрак, правда, на три розміри більший ніж треба. Поки я мудрувала коло дзеркала з поясом, намагаючись змусити штани принаймні не падати з мене, до кімнати зазирнув похмурий Тоні. В руках у нього була якась легковажна рожева сукня.