Зворотня сторона Демонології - Соколян Марина - Страница 32

“Скільки б не давали…”-промайнула думка.

— Ну, ось в таких межах, — він поставив долоні одну навпроти одної, — від чотирьох до п’яти.

“Ну й розміри! — зауважила я, — прямо кінг-сайз.”

— І, звичайно, коливається.

“Коливається? Господи, це ще що таке за фізіологічна несподіванка?”

— М-да, Ліоне, — зітхнув невдаха Вік-Торг, — одна тепер надія, може закордон виручить.

“Може, — не могла я не погодитись, — тепер, кажуть, дозволили імпорт препарату казкової ефективності “сивка-бурка”.

— Ні, Вік-Торг, після смерті Великого Банкіра, залишається тільки МІФ. А в короля сумніви стосовно цього.

Міф. Значить що, не допомагає “сивка-бурка”? Ні, стоп. Не міф. МІФ. Міжнародний Інвестиційний Фонд. Он вони про що! Курс валюти, тобто, впав, а не… Що, тепер аж п’ять угриків за дуляр? Дійсно образливо.

Тепер, коли проблема ближнього втратила дух життєвого трагізму, моя власна проблема повернулася до мене у всій своїй красі.

— Бішопе, тут якесь погане морозиво. Здається, перебір з ванільним наповнювачем. Чи на холоді перетримали. Ходімо звідси.

— Добре-добре, — знов ця його дурнувата звичка, — Більше не хочеш?

— Хочу, звичайно. Але я дуже сумніваюся у вашій спроможності вповільнити мою забаганку.

І — іронічний погляд зверху вниз (я спеціально підвелася з-за столу для ліпшого ефекту). Він спалахнув, але нічого не сказав. Що, комплекс провини? Ну-ну, карайся, мучся, та не кайся.

Бішоп наздогнав мене в дверях забігайлівки. Тут на мене чекало неймовірне відкриття. Пан Теодор обережно притримав мене за плече.

— Чекай хвилинку. Я хотів перевірити одну річ. О, і справді.

— Що?!

— Тінь. Дивися, — він показав рукою додолу.

Ми стояли поряд на порозі кафе так, що світло падало з-за спини. Тінь Бішопа чітко виділилася у гаммі світлотіні подвір’я. Моєї ж не було. Взагалі ніде. Немов світло просто проходило наскрізь, не затримуючись.

— Це відбувається із суккубами, коли “пальне” закінчується.

Він відступив від мене на крок.

— Ніяких незвичайних відчуттів?

— Та ні, наче. Тільки якось моторошно. Ви маєте на увазі, мені тепер треба…

— Ага, приступити до виконання прямих обов’язків.

— А то?

— А то — капець, моя мила. Не знаю я, що далі, як там, у вас, демонів, із душею, чи там — таке, подібне. Але не бійся, інстинкт самозбереження у вас розвинений у повній мірі, знатимеш, що робити. Відчуєш іще.

І таки відчула. Та не відразу, на Бішопове щастя.