Вогнем і мечем - Сенкевич Генрик - Страница 202

Чарнецький Стефан (1599–1665) – походив зі шляхти середнього достатку, один із 10 синів Кшиштофа Чарнецького. У війську з юних літ, учасник козацьких воєн; у 1649 році після поразки польських військ під Жовтими Водами потрапив до турецької неволі. Повернувшись із неї у чині полковника, далі воював на Україні, де прославився своєю жорстокістю. Поволі підіймався на все вищі посади: після поразки під Батогом став коронним обозним, а незадовго до шведської навали – київським каштеляном. Був тісно пов’язаний із королівським двором, відзначився під час шведської кампанії. Захищав оточений Краків, після капітуляції зайняв вимушено нейтральну позицію. Помер 16 лютого 1665 року в Сокілці під Львовом, повертаючись зі східного фронту, внаслідок отриманих ран, після тяжкої хвороби. У Трилогії вперше його зустрічаємо у 1-му томі «Вогнем і мечем» під Жовтими Водами (під час зображення смерті Стефана Потоцького і в короткій розмові зі Скшетуським). Значну роль відіграв в історичній лінії «Потопу».

Ян Казимир Ваза (1609–1672) – король Польщі у 1648–1668 роках. Походив зі шведської династії Вазів. Син короля Зигмунта ІІІ і його другої дружини Констанції. У молодості був учасником військових походів: проти Швеції (1629), Московії та Туреччини. Брав також участь у Тридцятилітній війні. Два роки провів в Італії у монастирі єзуїтів, але покинув цей орден. У 1646 році отримав звання кардинала, а в листопаді 1647 року відрікся від нього і після смерті брата був обраний польським королем (у 1648 році). Одружився з Марією Людвікою, вдовою Владислава IV. Після невдалих спроб мирних переговорів з Хмельницьким і низки поступок з перемінним успіхом вів військові дії (Зборівський мир, перемога під Берестечком). Це, однак, не придушило козацького повстання: Україна уклала союз із Москвою, що викликало подальші війни Речі Посполитої з Росією. До того ж до ослабленої Речі Посполитої вдерлася шведська армія.

Таким чином, панування Яна Казимира обернулося низкою болісних поразок для країни. У 1668 році Ян Казимир зрікся престолу і виїхав до Франції, де отримав абатство Сен-Жермен. Помер після тяжкої хвороби 16 грудня 1672 року.

Ян Казимир присутній у всіх частинах Трилогії, однак тільки у «Потопі» він стає виразно індивідуалізованим персонажем. У «Вогнем і мечем» письменник зобразив короля на початку панування, напередодні коронації, тобто іще в непевній ситуації, підпорядкованого планам канцлера Оссолінського і мирної «фракції», до того ж у тіні князя Вишневецького, а в «Панові Володийовському» в момент відречення від престолу. Однак скрізь він втілює концепцію доброго володаря, який мудро керував Річчю Посполитою у часи випробувань.

Ростислав Радишевський