Найкраща поезія - Купала Янка - Страница 2

2

З0 березня 1906 р.

ПОЕТАМ

Поети вчать, як треба жити,Багатим бути, а самі жІ на підошви заробитиНе вміють нещасливий гріш.Натхнені добрістю й красою,Оспівують блаженний рай.Та ситий піснею самоюНе будеш ти, хоч як співай.Тихіше, милі! Міру матиПовинні співи голосні,Бо вік наш хитрий – оплюватиГотовий почуття й пісні.

31 січня 1906 р.

НЕ КЛЯНІТЕ МЕНЕ

За печальні пісніНе кляніте мене,Бо ж і так у вогніМоє серце сумне.Кров од болю кипить,Мучить мука німа,Ні на мент, ні на митьСну про щастя нема.Я не можу здолатьВ серці горя й жалю,Шум плачів і проклятьЯ думками ловлю.Я не можу знестиЦей гидкий маскарад, —Співи щастя вести,Як ридає мій брат.Скільки горя і слізБачу всюди й завжди,Скільки сам перенісЯ нещастя й біди!Он стоїть удова,В зорі смуток-туман,В струп’ї вся голова,А на плечах – лахман.Руку, мов неживу,Простягає мені:«Пожалійте вдову,Згинув муж на війні!».І тут сльози – кап-кап!Доле, не доведи…Що ж ти, брате, ослаб, —Кпи з чужої біди!Ось гуляє багач,Аж палата дрижить,А під брамою плач —Там сирітка стоїть.Стужа нею трясе,Мов нагайкою тне,Вітер скарги несеІ квиління сумне:«Тут проходив народ,Молоді та старі,Проти гніту й знегодТут ішли бунтарі.Тато з ними пішов —І донині нема…Стигне з холоду кров,Сипле снігом зима.А мене багатійВигнав з хати на сніг,Де ж ти, батечку мій,Де знайду я нічліг?!»І тут сльози – кап-кап!Доле, не доведи…Що ж ти, брате, ослаб, —Кпи з чужої біди!Знову стогін… ЖебракПід вікном, наче тінь;Без ноги, неборак,Повен жальних болінь.Він стискає п’ястук,Тягне пісню хрипку, —Скільки злигоднів-мукПережив на віку:«Відробив я панам,Відслужив сорок літ, —Став на службу дитям,А сьогодні я – дід!Гарував я щодня,Не зважав на батіг,Працював за коня,Рано встав, пізно ліг.

Я

орав, я косив,Я канави копав,Ліс рубав і возив,Битий, кров’ю спливав.Йшла робота вогнем…А мій пан не тужив:Багатів з кожним днем,Смачно їв, смачно пив.А я чахнув, бідак,Був голодний, як вовк,Та служив вірно так,А тепер…» І замовк.Тільки сльози – кап-кап!Доле, не доведи…Що ж ти, брате, ослаб, —Кпи з чужої біди!Та за скорбні пісніНе обсмішуй мене,Бо ж і так у вогніМоє серце сумне.

15 квітня 1906 р.

ЗА ШМАТОК ХЛІБА

За шматок хліба, чорного хліба,Бідак свою душу дає,Топить у рабстві мрії й надії,Життя безталанне своє.Щоб подолати злидні та голод,Він мусить забути навікЛюдяність, думи ясні й високі,

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.