Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро - Страница 20

Нестор Євграфович з переможним виглядом поклав трубку.

У готельному ресторані за столиком, знову накритим на чотирьох, сиділи і снідали троє: іміджмейкер з асистентом і Підвальський. Четвертий – генеральний продюсер Смотрянський – знову запізнювався. Шоумен, як завжди нехтуючи їжею, повільно потягував азербайджанський коньяк і ділився своїми враженнями від перегляду виготовлених друзями витворів політичної реклами:

– Видел я вчера ваши клипы. Так себе, бедненько и неубедительно. А у этого вашего Бабая, что, нет бабок на приличную фонограмму? Сказали бы мне, я бы за полчаса организовал Паваротти и хор монашек Ватикана…

– Знаю-знаю! Через секретаршу помощника советника Папы Римского… – з іронією зауважив іміджмейкер.

Підвальський вдав ображеність і мовив з апломбом:

– Ладно, тоже мне, серый кардинал! Пока ты там возишься с сомнительными личностями, вчера вечером вся страна смотрела мое праздничное рейтинг-шоу в честь восьмого марта!

До столика непомітно підійшов Смотрянський із блідим, як крейда, обличчям.

– Лешенька! Как я рад тебя видеть! Ты сегодня почти не опоздал! – радісно зустрів гостя Підвальський. Телевізійник похмуро поглянув на телезірку.

– Это потому, что на этот раз в Администрацию меня вызвали прямо на шесть утра. Спасибо, устроил ты нам праздничек своим рейтингом… – тихо промовив він, тяжко зітхнувши.

– А что такое?! У них что-то случилось? – зухвало поцікавився Підвальський. – Кому-то не понравилось, что у меня Президент оказался на первом месте?!

Смотрянський втомлено впав на крісло і майже пошепки запитав шоу-мена:

– Миша, ты хоть помнишь, какой рейтинг ты вчера объявлял? Ты же назвал победителя в номинации «Женщина года»!!!

Частина 6

…Нестор Євграфович традиційно міряв свій номер вперед-назад і диктував, асистент зосереджено барабанив по клавіатурі комп'ютера, не надто вдумуючись у зміст шефових слів:

«Еще в 1937 году основоположник современного имиджмейкерства учил нас, что чем ближе победа, тем острее становится классовая борьба. К сожалению, сегодня мы пока не имеем возможности в полной мере воспользоваться практическими наработками Иосифа Виссарионовича в сфере предвыборной борьбы. Однако, несомненным является тот факт, что чем ближе день голосования, тем изощреннее борьба, тем коварнее козни конкурентов».

Іміджмейкер замислився. В цю хвилину по телевізору, що працював з вимкнутим звуком, завершився концерт класичної музики і почалася програма новин. Нестор Євграфович побачивши заставку, поспішно увімкнув звук. Диктор, привітавшись, промовив:

– Почнемо наш випуск з термінового повідомлення з-за кордону. Сьогодні увага усіх світових інформаційних агенцій прикута до подій на острові Кіпр.

На екрані пішов відеоматеріал з Кіпру: у дворі будівлі Кіпрського уряду по-хазяйськи походжає «очевидна» братва з товстелезними золотими ланцюгами на шиях і з пістолетами та мобілками в руках. На всіх підходах до споруди Кіпрського парламенту чергують танки та інша бронетехніка, вулицями на джипах та БТР-ах роз'їжджають військові патрулі. Диктор начитував текст за кадром:

– За повідомленням світових агентств, вчорашнє рішення кіпрського уряду скасувати на вимогу Євросоюзу офшорну зону на території республіки вже сьогодні вранці призвело до збройного перевороту, очоленого фронтом Національно-фінансового порятунку. За інформацією агентства Рейтер, до коаліційного тимчасового уряду Кіпру увійшли представники російських нафтовиків, українських газових трейдерів, сіцілійської мафії та колумбійських наркобаронів. Нова влада одразу скасувала провокаційне рішення попереднього уряду і закріпила в Конституції історичну назву країни – Офшорна Республіка Кіпр. Опальний російський олігарх Борис Березовський, що перебуває в Лондоні, палко вітав чергову перемогу лібералізму… Тепер – про події у нашій державі…»

– Артурчик, будешь шарить в Интернете – обращай теперь внимание на Кипр, – звернувся іміджмейкер до помічника. Той, не знайшовши зв'язку між сюжетом і їхньою діяльністю, запитав:

– Нестор Евграфович, а зачем нам эта хунта?

– Интуиция подсказывает мне, что они обязательно захотят закрепить последние достижения оффшорной демократии посредством всекипрского референдума по народной инициативе… – задумливо пояснив іміджмейкер.

– Да что они, без нас результат не нарисуют? – намагався втямити суть шефового зацікавлення асистент.

Іміджмейкер так само задумливо сказав:

– Конечно, нарисуют. Но для того, чтобы в этот результат поверила международная общественность, необходимо будет провести дорогостоящую пиар-кампанию под руководством признанных специалистов с незапятнанной репутацией…

– А где они их возьмут? – наївно запитав Артурчик і затнувся, зустрівшись поглядом з іміджмейкером…

Нарешті диктор наблизився до подій, до яких політтехнологи були безпосередньо причетні:

– І наостанок місцеві новини. Продовжують вирувати політичні пристрасті в Центральному виборчому окрузі нашого міста. За даними соціологічних опитувань, попереду – представник націонал-демократичних сил Богдан Сливка, за якого сьогодні готові віддати свої голоси тридцять відсотків виборців. На другому місці – відомий підприємець Володимир Бабай – двадцять п'ять відсотків, і на третьому – кандидат від лівих – Микита Симорозенко – двадцять відсотків.

Скептично зітхнувши, іміджмейкер вимкнув пультом звук телевізора. Артурчик запитав:

– Нестор Евграфович, а с какого такого счастья мы вдруг вывели Сливку на первое место?

– А мы здесь, Артурчик, совсем не при чем, – пояснив іміджмейкер. – Это все самодеятельность Михал Саркисыча. Он вчера выступал на международной транскультурной конференции «Оффшоры и демократия». Ну, и после доклада к нему подошел канадский атташе…

– По оффшорам или по демократии?

– По украинской культуре… И спросил он нашего Мишу на чистом канадском языке: «А що, пане Підвальский, особисто ви робите для ствердження національної демократії?». Ну, Миша испугался, что ему срежут ґранты от диаспоры и уже вечером в своем рейтинг-шоу призвал телезрителей поддержать национал-демократов. А сегодня прямо с утра и за совсем небольшие деньги новостные программы демонстрируют, как дружно украинский народ откликнулся на призыв горячо любимой телезвезды…

Раптом у двері постукали. З коридору почувся крик Симорозенка:

– Товарищ Боженко! Товарищ Боженко!! Асистент тяжко зітхнув.

– Да, а у нас из-за Михал Саркисыча с самого утра новые проблемы, – промовив він і пішов відчиняти двері клієнту.

Симорозенко увірвався до кімнати як вихор. Нервово гасаючи по номеру та жестикулюючи, він з ленінською холеричною одержимістю волав:

– Ну что, господа профессионалы, не помогают ваши буржуазные штучки-дрючки!! Нацизм наступает! А до выборов – всего-то ничего!

– Да не волнуйтесь вы так, дорогой Никита Ильич! Неужели вы верите этим липовым рейтингам в утренних новостях?! – заспокоював гостя іміджмейкер:

– Я – никогда!! – верещав Симорозен-ко. – Но мои избиратели – честные, бесхитростные труженики, – мать их за ногу! И они могут поверить. И дрогнуть!

Нестор Євграфович надав своєму голосу якомога більше пафосу:

– Товарищ Симорозенко! Ваши сторонники – это же не какие-нибудь случайные избиратели! Это же – глыба, матерый электоратище!!

Асистент не стримався і додав:

– И если даже дрогнет, то на какие-нибудь пять-семь процентов…

Симорозенко з іміджмейкером ледь не розчавили Артурчика своїми важкими поглядами. Нестор Євграфович навіть нервово закашлявся і почав виправляти ситуацію: