Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро - Страница 22

Бабай замислився і, поміркувавши, промовив:

– Профессор, должен вам сказать, что Никита не полный лох, он, знаете ли, битый фраер. На переговоры может и не купиться.

– Фраер – не фраер, а от нас не уйдет! – рішуче переконував Нестор Євграфович. – Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Разве вы не в курсе – ведь это именно я уговорил Гусинского отдать свои акции Газпрому…

Несподівано вхідні двері відчинилися і на порозі з'явився Сливка. У кімнаті запанувала тиша. «Німа сцена…» – майнуло в голові Нестора Євграфовича.

Сливка, мить постоявши, переступив через поріг і з підозрою та з сарказмом промовив, звертаючись до Нестора Євграфовича:

– Здається, я невчасно?!

Іміджмейкеру вдалося миттєво перелаштуватися – він напрочуд радісно та переконливо кинувся зустрічати дорогого гостя:

– Заходьте, заходьте вельмишановний Богдане Степановичу! Ви, навпаки, дуже вчасно! Ми з паном Володимиром саме про вас і говорили!

Бабай здивовано потрусив головою:

– Не понял! Разве мы ПРО НЕГО разговаривали?

Нестор Євграфович збуджено вигукнув:

– Звісно ж, про нього! Ми ж саме обговорювали створення широкої антикомуністичної коаліції!

– Антинационалистической?! – намагався уточнити Бабай.

Іміджмейкер, у свою чергу, підправив Бабая:

– Антинацистської, якщо бути точним! А нацизм і комунізм – це ж рідні брати, дві голови російського шовіністичного орла! Так, пане Богдане?! – голосно запитав політтехнолог, звертаючись винятково до Сливки. Сливка посміхнувся – відчувши ідеологічний комфорт, він підсів до столу і, набравши в легені повітря, пафосно виголосив:

– Авжеж, панове! Червоно-коричневий комуно-фашизм – це виклик нашій національній ідеї!!

– Саме так! – підхопив Іміджмейкер і вів далі:

– Саме тому нагальною потребою сьогодення є термінова консолідація усіх здорових національних сил нашого суспільства!! Широку антикомуністичну коаліцію треба створювати саме тут і негайно!! І, звичайно, очолити її повинні два найповажніших і найавторитетніших кандидати Центрального округу! Саме ті, котрі сьогодні зовсім випадково зустрілися в моїй скромній оселі! Я бачу в цьому знак долі!!

Бабай розгублено намагався адекватно відреагувати на нововведення політтехнолога:

– Я… Это… Ну, цэ, как його… Радый приветствовать! колегу и едино думця…

– Га? – перепитав Сливка.

Нестор Євграфович взяв на себе функціїї перекладача і взявся на власний розсуд розшифровувати Бабаеву фразу:

– Пан Володимир має на увазі, що він – давній шанувальник вашого таланту і мріє видати вашу нову збірку ліричних поезій та історичних досліджень…

Бабай отетеріло глипнув на іміджмейкера і нерішуче перепитав:

– Я про ЭТО мриял?

Іміджмейкер квапливо запевнив незалежного кандидата:

– Мріяли-мріяли! Саме про це й мріяли!

І не заперечуйте! Ще з часів Олімпіади, коли цей манкурт Симорозенко зі своїм яничарським оперотрядом переслідував вас за економічні переконання!

Залишивши Бабая перемелювати в мозку свіжу інформацію, політтехнолог звернувся до Сливки:

– Уявляєте, пане Богдане, з'ясувалось, що Володимир Михайлович ще у далекі вісімдесяті боровся з комуністичним режимом!

– Пам'ятаю, тоді всі справжні патріоти, незважаючи на репресії, збиралися дев'ятого березня біля пам'ятника Шевченку… – погоджувався Сливка.

Бабай, щось згадавши, теж жваво приєднався до бесіди:

– Точно! У памятника напротив Университета! Хорошее было место, доходное, каждый час – иностранные делегации!…

Іміджмейкер швиденько врятував ситуацію:

– Гм-гм! Так, звісно, кожен йшов до незалежності своїм шляхом! Ну що, панове, Антикомуністичну коаліцію будемо вважати створеною!

Бабай поглянув на радісно киваючого йому політтехнолога, піднявся, міцно потиснув Сливці руку, і зі словами:

– Можно считать, что протокол о намерениях подписан, – вирушив до дверей.

Нестор Євграфович, намагаючись остаточно заспокоїти гостя, додав:

– Ну, а окремі деталі ми з паном Сливкою обговоримо в робочому порядку. Можете цілком покластися на мої загальновідомі дипломатичні здібності і незаплямовану репутацію.

Іміджмейкер повернувся до зморщеного Сливки. Той піднявся з крісла і поділився з політтехнологом своїми сумнівами, які роздирали його безкомпромісну душу:

– Пане Несторе, ви знаєте, як глибоко я ціную ваш професіоналізм! І, звичайно ж, боротьба з комунізмом – то наша священна справа, але чи достойно вести її пліч-о-пліч з таким бандитом, як цей Бабай?

– Ось що я вам скажу, шановний пане Богдане, – Нестор Євграфович узяв кандидата-націоналіста попід лікоть і закрокував з ним кімнатою. – Якщо неупереджено подивитись на цю справу, – Бабай не бандит, а нещасна жертва комуністичного режиму…

– Але ж… – спробував не погодитись з авторитетом Сливка…

Іміджмейкер, не звертаючи жодної уваги не несміливу спробу висловлення власної думки, пафосно вів далі:

– А головне, що він, насамперед, українець! Як ви і я! А якщо серйозно, то що нам насправі від нього потрібно? – вже діловито і серйозно запитав Нестор Євграфович.

– Щоб він видав мою нову збірку? – радісно висловив припущення Сливка.

Іміджмейкер суворо поглянув на кандидата:

– Оберетесь депутатом – будете видавати свої історичні опуси за державний кошт. А зараз, втягуючи Бабая у переговорний процес, ми повинні відтягти у нього п'ять-сім відсотків голосів виборців… – розтлумачував Сливці політтехнолог.

Раптом двері розчинилися і до кімнати ввалився добряче побитий асистент. Іміджмейкер, ледь стримуючись від сміху, намагався говорити офіційним тоном.

– Я вижу, Артур, вы вполне успешно справились с заданием… Что, много народу сагитировали? – поцікавився він.

Асистент ображено подивився на шефа і жалібним голосом, зі стогонами, розповів:

– Нестор Евграфович, я этим пысьменныкам даже сказать ничего не успел. Только вошел с красным флагом…

Несподівано зраділий Сливка вигукнув:

– А, то це були ви! Мені вже розповіли, що сьогоднішнє засідання районної Спілки письменників почалося з палкої дискусії! Якийсь червоний провокатор…

Іміджмейкер сів у крісло навпроти Сливки і, не звертаючи на Артурчика більше жодної уваги, пафосно розповідав своєму клієнту-націоналісту:

– Пане Богдане, це було наше ноу-хау. Мій помічник уособлював червону загрозу, яка повинна була згуртувати ваших прибічників навколо національної ідеї. Як бачимо, – політтехнолог кивнув на стогнучого асистента, – експеримент пройшов напрочуд вдало.

Окрилений далекосяжною перспективою, Сливка красно подякував і пішов. Асистент лежав на дивані и тихесенько стогнав. Іміджмейкер цинічно жартував над побитим:

– Артурчик, выборы на носу, а ты тут разлегся! Куда девался твой утренний полемический задор?!

Асистент лише жалібно і ображено простогнав у відповідь. Іміджмейкер знову пожартував, по-батьківськи підбадьорюючи свого травмованого помічника:

– Ну, лежи, лежи. У тебя еще целых тридцать секунд на сборы и две минуты, чтобы добежать до проходной завода «Красный Арсенал». Там ты от имени Антикоммунистической коалиции выступишь перед трудовым коллективом с призывом отказаться от зарплаты во имя стабильности национальной валюты!

Поєднуючи пафос зі скигленням, Артурчик завовтузився на дивані і спромігся нарешті висловити наболілу власну думку:

– Нестор Евграфович, ваши эксперименты над людьми бесчеловечны! Ради пары абзацев в своей очередной монографии вы готовы послать меня на верную смерть в самое логово электората! Я уж не говорю об этих несчастных кандидатах, которых вы спариваете по коалициям, будто у нас не выборы, а упражнения по Камасутре! Ну что, тиран, вы уже все позы перепробовали!?