Сад божественних пісень - Сковорода Григорий Савович - Страница 18

18

Пісня 18-та

«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» [181] .

Ой ти пташко-жовтобоко [182] ,Не клади гнiзда високо,А клади його на лужку,На зеленому морiжку.Яструб ген над головоюВисить, хоче ухопить,Вашою живе вiн кров'ю,Глянь же! Пазурi сталить!Стоїть явiр над гороюI киває головою,Буйнi вiтри повiвають,Руки явору ламають.А вербички шумлять низько,Заколишуть мене в снах,Тут тече потiчок близько,Видно воду аж до дна.Нащо ж менi гадати,Що в селi родила мати?Нехай у тих мозок рветься,Хто високо вгору дметься.А я буду co6i тихоКоротати милий вiк,Так мине менi все лихо -Щасний буду чоловiк.

181

Послання апостола Якова, IV - 6.

182

Пicня є ремiнicценцiєю кiлькох народних: «Про ремиза» i «Ой не стiй, вербо, над водою».Див. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. - Варшава, 1883. - С. 237.