Сад божественних пісень - Сковорода Григорий Савович - Страница 9

9

Пісня 9-та

Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi» [91] . «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного» [92] .

Свiй смисл усяка голова трима,А серце всяке - свою любов,В думках одного у людей нема,У вiвцях, козах хтось смак знайшов.Менi ж свобода лиш одна вабнаI безпечальна, препроста путь,В життi це мiрка є основна,3'єднае коло циркуль отут.Святий мiй Боже i вiкiв творець,Стверди, що клав був ти на скрижаль,Нехай потягне з кiнця в кiнецьНаш свiт, як тягнуть магнiти сталь.Коли неправо бачить десь око,Навчи хуткiше, отче ти мiй,Людей ти бачиш, сидиш високо, -Думок даремних в них рiзнобiй.Один на схiдний, той - вечiрнiй крайПливуть по щастя з ycix вiтрил,Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай,На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив.Один та й каже: «Онде хтось косить» [93] ,А iнший мовить: «Мабуть, стриже».А цей: «У воза п'ять колic», - голосить.Скажи: який бic мислi сiче?

91

Псалтир, CXLII - 10.

92

Буття, XI - 7.

93

Тут маємо ремiнiсценцiю українскої народної оповiдки про жiнку, яка постiйно суперечила своєму чоловiковi.