Поэзия - Страница 13

Героїня Лесі Українки, пройшовши виснажливий шлях страждань і сумнівів, не така смілива перед обличчям смерті, як у Есхіла. Замість пророчого нестяму її охоплює дивний спокій, і вона зрікається свого дару. Героїня говорить про те, що пророчиця Кассандра загинула разом із Троєю, а себе називає рабинею. Вона ламає патерицю і знімає з себе діадему - символи віщунського дару жриці Аполлона - та кидає їх до ніг Клітемнестри. Лесю Українку цікавила саме особистість троянської віщунки, її психологія. Зробивши Кассандру головною героїнею своєї драматичної поеми, Леся Українка виписала цей образ більш глибоко і об'ємно. Її героїні притаманні почуття звичайної людини: вона сумнівається і вагається, прагне віднайти істину, страждає і підкоряється своїй долі.

До вибраного Аттили Могильного (1963—2008) — династійного київського поета, одного з найталановитіших представників покоління «вісімдесятників» — увійшов майже увесь його поетичний доробок — вірші зі збірок «Турмани над дахами» (1987) та «Обриси міста» (1991), а також розділ непублікованих віршів «Поезії з течки «Цинамон».

«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть і дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.

Мої пісні – над рікою часу калиновий міст, Я – закоханий в життя прочанин. Б.-І. Антонич

Вперше збірка поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу» під назвою «Поезії з України» вийшла 1970 року у Бельгії у видавництві «Література і мистецтво» в оформленні Богдана Сороки, без відома і без дозволу авторів. Зробило це видавництво з двох причин, «щоб врятувати для української культури високоякісний вклад поетично-мистецької творчости молодого покоління, та — щоб культурні кола світу дізналися, якої якости і якого змісту українську культурну творчість придавлюють окупанти України».Сьогодні як ніколи актуальним є перевидання цієї оригінальної книги, що й робить з великим задоволенням літературна агенція «Піраміда».В оформленні книжки використано графіку Богдана Сороки.  

В книзі Костянтина Москальця "Мисливці на снігу" найповніше представлена поетична творчість одного із знакових поетів покоління вісімдесятників, автора відомих пісень "Вона", "Треба встати і вийти", "Армія Світла" та ін.  

З ВІРОЮ В УКРАЇНУ Поетична збірка "Втомлені гори" - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій "Падають листя" автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - "Грицько сміється" - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя. "Втомлені гори" стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів. Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав "Я вірю в Україну", в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву "He заважайте людям жити". Цю тему продовжує ще одним програмним віршем "Щoб земля раділа". Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі. Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика. Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора. Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.  

Оглавление: Поклони СІДОГЛАВОМУ ДЕКАДЕНТ СТРОФИ ПРИТЧА ПРО ЖИТТЯ ПРИТЧА ПРО КРАСУ ПРИТЧА ПРО НЕРОЗУМ ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

Драматична поема

Драматична поема

Поема-балада

Перевод: Валерий Яковлевич Брюсов.Освобожденный из тюрьмы в мае 1897, Уайльд переехал во Францию, где и написал знаменитую поэму «Баллада Редингской тюрьмы» (The Ballad of Reading Gaol; 1898), подписанную им псевдонимом С.3.3. – таков был тюремный номер Оскара. И это был высший и последний поэтический взлёт жреца эстетизма.

Александр Иванович Стоянов родился в солнечном Краснодаре в 1967 году. Потомок терских казаков. Имеет две специальности – матрос-моторист и инженер-механик. А в душе и по призванию – поэт, влюблённый в космос. Любитель путешествий – объездил почти всю Европу, часть Азии, Африки и Северной Америки. Приглашаем вас окунуться в космическую поэзию Александра Стоянова в лирическом сборнике «Мелодии космических океанов». Все рисунки в книге сделаны самим автором. А содержание сборника представляет собой несколько разделов, названных по жанрам музыкальных произведений. Здесь вы встретите философские рассуждения автора о жизни и смерти, начале и конце, о доме, о душе.

Сборник включает в себя лучшие стихотворения известного русского поэта — Арсения Александровича Тарковского (1907–1989). Тарковский А. А. занял в русской поэзии особое место. Ориентируясь не на «школы», а на высокие образцы поэтического творчества М. Цветаевой, А. Ахматовой, О. Мандельштама, он сумел донести до нас в условиях жесткого эстетического диктата традиции Серебряного века в целом, придав им неповторимое индивидуальное преломление. Поэтика Арсения Тарковского оказала прямое воздействие на кинематографический мир сына — режиссера Андрея Тарковского: в фильме «Зеркало» звучат стихи «Первые свидания», ставшие неотъемлемой частью этой картины.

Арсений Александрович Тарковский (25 июня 1907, Елисаветград, Херсонская губерния — 27 мая 1989, Москва) — русский поэт и переводчик с восточных языков. Сторонник классического стиля в русской поэзии. Отец кинорежиссёра Андрея Тарковского. Посмертно награждён Государственной премией СССР (1989).

Во второй том серии «Русская советская лирика» вошли стихи, написанные русскими поэтами в период 1930–1940 гг. Предлагаемая читателю антология — по сути первое издание лирики 30-х годов XX века — несомненно, поможет опровергнуть скептические мнения о поэзии того периода. Включенные в том стихи — лишь небольшая часть творческого наследия поэтов довоенных лет.