»Економіка природокористування» - Черевко Георгій Владиславович - Страница 50

Екологічні показники — аналітичні величини, що характеризують стан екосистеми та її елементів, включаючи елементи середовища (вода, повітря, земля та ін.).

Економіка — сукупність виробничих відносин певної суспільно-еконо мічної формації, економічна основа суспільства або його структур ної виробничої одиниці.

Екосистема — єдиний природний комплекс, який утворюють живі орга нізми та середовище їх існування. Поняття «екосистема» застосо вується до природних об'єктів різної складності і розмірів (весь •океан або невеликий ставок, лісовий масив або ділянка березового гаю).

Жива речовина — сукупність живих організмів біосфери, кількісно виражена в елементарному хімічному складі, масі та енергії. Пред ставлена такими організмами: автотрофними (зелені рослини), гете ротрофними (безхлорофільні рослини; все живе, людина), мікросо-профними (які живляться готовими органічними рослинами).

Заказник  — територія (акваторія), на якій у певний сезон або цілоріч не охороняється ландшафт, усі або окремі види тварин і рослин при обмеженому використанні інших ресурсів.

Заповідник — територія, яка охороняється і на якій забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні комплекси або загрожує їх збереженню.

Землеробство богарне — вирощування переважно зернових (частко во — кормових і технічних) культур на неполивних землях в райо нах зрошуваного землеробства.

Землеробство зрошуване — впрошування сільськогосподарських куль тур в умовах зрошення.

Зооценоз — сукупність тварин, що входять до складу біоценозу.

Інвестиція — довготермінові вкладення капіталу в галузі економіки.

Кадастр — систематизований збір відомостей, який складається періо дично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об' єктом.

Комплексне використання ресурсу — найбільш повне використання всіх компонентів ресурсу. Наприклад, комплексне використання мінераль ної сировини при видобутку сланців передбачає одержання із від критих порід будівельних матеріалів, рідкоземельних елементів, а також використання шахтових виробіток під складські примі щення.

Криза екологічна — напружений стан взаємовідносин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продук тивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери.

Лісовий фонд — сукупність усіх лісів як природного походження, так і штучно вирощених. У складі лісового фонду розрізняють лісові і нелісові площі (сільськогосподарські угіддя, просіки, дороги тощо).

Лісові ресурси — запаси деревини, а також хутровини, дичини, грибів, ягід, лікарських рослин тощо в лісах. Ліси займають 3700 млн га, або близько 30% суші земного шару.

Літосфера — зовнішня сфера «твердої» землі, включаючи земну кору і частину верхньої мантії (субстрат).

Меліорація — сукупність організаційно-господарських і технічних захо дів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з несприятливими водними і повітряними режимами, хімічними і фізичними властиво стями, які піддаються механічній дії вітру або води. Забезпечує стійкі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Види ме ліорації: осушення, зрошення, хімічна меліорація, агролісомеліора ція.

Моніторинг — постійне спостереження, аналіз (порівняння з норматив ними параметрами) і прогноз стану навколишнього середовища в зв'язку з господарською діяльністю людини. Розрізняють три голов ні ступені моніторингу: глобальний біосферний, регіональний геосис-темний, або природогосподарський, і локальний біоекологічний, аб» санітарно-гігієнічний. Це один із головних елементів системи управ ління середовищем. Моніторинг вимагає серйозного обгрунтування складу показників, місця частоти і прийомів їх аналізу та прогнозу, узагальнення, зберігання і передачі інформації.

Навколишнє середовище — середовище існування і виробничої діяль ності людини. Під цим терміном звичайно розуміють природне середовище, що оточує людину. . Нерідко в це поняття включають еле менти штучного середовища (жилі будинки, промислові підприєм ства, канали, водосховища тощо). З розвитком суспільного вироб ництва і розширення сфери людської діяльності, яка охоплює май же всю географічну оболонку, стають необхідними комплексні за ходи з охорони навколишнього природного середовища. Навколишне середовище — поняття більш загальне, ніж природне середови ще існування.

Національне багатство — народне багатство, важливий показник еко номічного стану країни, у вартісному вигляді — сукупність спожив них вартостей, створених і нагромаджених суспільством за весь час його виробничої діяльності.

Національний парк — заповідник, у який допускаються відвідувачі для відпочинку.

Ноосфера — оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.

Охорона  природи — система заходів, спрямованих на підтримання ра ціональної взаємодії суспільства і природи, яка забезпечує збере ження і відновлення природних ресурсів, попереджає прямі та не прямі негативні впливи діяльності суспільства на природу і здоров'ї людини.

Природа — 1) у широкому розумінні — весь світ у розмаїтті його форм; 2) об'єкт природознавства; 3) сукупність природних умов іс нування людського суспільства; 4) «друга природа» — створені лю диною матеріальні умови її існування. Здійснення обміну речовин між людиною і природою — закон, який регулює суспільне вироб ництво як необхідну умову самого людського життя. Сукупна діяль ність суспільства суттєво впливає на природу, що вимагає раціо налізації і регулювання їх взаємодії.

Природні ресурси — важливі компоненти навколишнього середови ща, які використовуються в суспільному виробництві для задо волення матеріальних і культурних потреб суспільства. Головні види природних ресурсів — сонячна енергія, внутріземне тепло, водні, земельні, мінеральні, рослинні ресурси і ресурси тваринного світу.

Природно-ресурсний потенціал — сукупність природних процесів і явищ, яка впливає на господарську діяльність для одержання певного соціально-економічного результату (ефекту).

Природне техногенне середовище — нове утворення, яке поєднує при родні і техногенні елементи з певними соціально-економічними функціями.

Природокористування — задоволення потреб суспільства в елемента\ природи, може бути прямим і непрямим. Прямим називається без-.посереднє використання ресурсів як джерел сировини і енергії, про стору.

Продуктивність біологічна — відтворення біомаси рослин, мікроорганіз мів, тварин, які входять до складу тієї чи іншої екологічної систе ми. Звичайно виражається в масі продукції за рік на одиницю пло щі або .на одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні — відтворення диких рослин і тварин, які використовуються людиною. Най більша біологічна продуктивність спостерігається в тропічних лісах.

Рекреація — відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у про цесі праці. В багатьох країнах рекреаційне обслуговування — сут тєва галузь економіки.

Рекреаційні ресурси — сукупність природних ресурсів (клімат, вода, ліс, мінеральні джерела, земля, рослинність, ландшафти, пам'ятники культури тощо), яка визначає умови (можливості) відпочинку за межами постійного житла.

Ресурсний потенціал — характеристика можливості використання пев ного ресурсу за сучасною технічного рівня розвитку галузей, які провадять його видобуток і переробку. Деякі відмінності тракту вання і складових частин має аграрний ресурсний потенціал.

Сель — грунтові або грунтово-кам'янисті потоки, які раптово вини кають у руслах гірських рік внаслідок різкої повені, що викликана інтенсивними зливами, швидким сніготаненням та іншими причина ми. Боротьба з селями ведеться переважно шляхом закріплення грунтів і рослинного покриву, будівництва спеціальних гідротехніч них споруд.