Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Москалець Костянтин - Страница 29

29

II це золото і пурпур храму це сипле білий сніг це зрізана троянда в сріблі це істина яка сміється мені в обличчя: це водопади крові скелі круки це храми золоті і чорні хмари і хвилі дощу всеочищуючого залишаються вранці вишневі пелюстки в калюжах вільготний запах зламані галузки пісок який тримає пташині і коров’ячі сліди це те за що мене не люблять і бояться це синій і весняний дим пожежа в котрій плавляться шиби полум’я відсвічене в келихах з вином знання вистраждане як зубний біль і це зубний біль любов до гарних ножів любов до смерті це все що приходить у віщих снах це те що приходить як безсоння як білі хмари що летять повз місяць до світання доки я пам’ятаю про неможливість попереднього і майбутнього існування наступає тиша після пожежі її можна почути навіть тоді коли мене вже нема бо я вийшов із тиші в тишу переходжу покоями сиплеться сніг за вікном знайомим спалахи і дзеркала мовчазні достовірна сила до мене ніхто не наблизиться бо мене немає для них доки горить лампа доки пише перо доки падає сніг III четверта ранку тихий рок і теплий плед я випросив у тебе трохи рому лишилося півпачки сиґарет а решта невідома гравці твоє волосся розплетуть і Дюрер у старій пінакотеці[10] розкаже щo лишається на серці а що з собою на Вкраїну не беруть усе таке пречисте і пусте побачимось у снах або у віршах і може все складеться щасливіше тоді коли п 'ять років перейде IV співай стрижена співай[11] відбувай ритуал і перуки міняй міняй довгі ноги і руки бухарі наші про тебе не знають вони по крапках собі блукають зараз так важко дістати чорнила але ти все одно співай мила вони в підземці блюють їм погано колишні художники і бітломани їх лягаві в’яжуть по яйцях періщать а вони знай повторюють «Харе Крішна» а ти співай стрижена не замовкай кожен по-своєму ловить кайф давай сержанте всіх відмикай і відпускай в рай а в раю море кіру кольору вина кольору твоїх очей стри-же-на і під кожним кущем чути твій голос — то грають в раю маги фірми «Фаллос» яка ідилія! V «зуби мої зуби заболіли з ночі біжу до шпиталю вилізают очі» так співають косівські Гуцули[12] які не читали віршів Гільди Дулітл і мають досить своєрідні уявлення про вортицизм а також три літри самогону за кулісами і за лаштунками плід не може впасти бо надто густе повітря співає зелений камінь беззубий зелений камінь — адже я вам сказав що каміння не має зубів ні очей так само й листя місіс Олдінґтон[13] так само червона тачка біля білих курчат із очима ой-йой-йой ой-йой-йой плід не може впасти бо співає зелений камінь і курчата співають під густим дощем: ой-йой-йой ой-йой-йой з упертістю старої кішки художник ще раз починає малювати одну і ту ж гору його мадам уже не тут її нема в саду її нема в червоній сукні її нема в зеленому домі і в жовтому кріслі нема її померзли руки мов гортензії примхливі мальовані цигани плачуть гірко і тільки темрявою пахнуть їхні сльози один і той самий собор око всього-на-всього ось до чого ми дійшли покажи нам мадам Сезанн думкою циганів не поцікавилися ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer[14] наприкінці травня пом’яніть у свій час про їхні страждання доки ти не забув про неможливість попереднього і майбутнього існування доки я пам’ятаю VIвернуться

10

«…і Дюрер у старій пінакотеці…»: Стара пінакотека в Мюнхені має кілька робіт Дюрера, в тому числі і славнозвісний його автопортрет (1500).

вернуться

11

«…співай стрижена співай…»: ідеться про солістку популярної у 80-х роках групи «Eurythmies» Енні Ленокс.

вернуться

12

«…так співають косівські Гуцули…»: «Гуцули» — одна з найперших українських рок-груп, з Косова.

вернуться

13

«…місіс Олдінґтон…»: американська поетка Гільда Дулітл була дружиною Річарда Олдінґтона, англійського прозаїка і поета. Вони розлучились у 1937 році.

вернуться

14

«…ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer…»: згадується собор Святих Марій з Моря в Провансі, де, згідно з ранньохристиянською легендою, висадилися на сушу три Марії разом з Лазарем і після навернення Франції померли там та були поховані. Одна з трьох Марій, чорна, стала покровителькою циганів. Щороку в кінці травня там відбувалися великі церковні урочистості, свідком яких був P. М. Рільке у 1909 році.