Листи в Україну. Вибране - Андрухович Юрий Игоревич - Страница 16

16

БАТАЛЬНІ СЦЕНКИ

Коломийський полк у Парижі. 1815

палаце правосудний тріумфів арко обскубані когути плюмажні офіри машируючи під арков переможно шпарко співаємо хрипко немов обозні фіри слава нашим генералам конюхам слава слава Богу пройшли-сьмо рим і крим і півпекла в’ється в небі фана рвана як халява сто фортець добуто і згага запекла миром пахне як миртом лопочуть газетки же конець усім войнам же канони відблискали на ковчегах бальконів гризуться гризетки що то йде за вояцтво з обгорілими писками а то ми машируючи полями і битвами пронесли свої кулі коломийки ранці розмальовані шаблями ніби бритвами світимося наскрізно рана на рані а то ми серед парижу табором стали острови плинуть річкою вальсуй версале скінчилась війна і вина сім бочок сеною плине яворовий листочок пам’ять ніби сурму виносимо з бою сім держав перейдемо вмиємось чисто чи ж дійдемо до тебе столице нашого болю Коломиє писанко Коломиє місто

Нарбутове «А». 1917

Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді починає створювати високомистецький варіант національної абетки

нема електрики і хліба і держави якому ще вклонитися провидцеві пресвітеру отечество лежить собі двоглаве та іржаве а ми вчимось писати нашу першу літеру абетка починається на А Артерія Ассирія АптекА АренА рАн глибокА мов трунА історія кричить немов АбеткА відкрите А мов Арф рАхмАннА грА мов хор кАлік безкрАю ноту тягне комусь АрАл комусь Афон-горА лети ж нАд нАми обгорілий Ангеле нАш перший нАш голодний птАше нАш зАкрите А нА шибениць глАголАх впАде перо як тлінний АдАмАшк нА Азію що вихололА й голА кричуще А нАуки тА письмА як АмбрАзури в АркАх АкАдемій це Аполлон якого в нАс немА Або АдАм в розтерзАнім едемі нема лікарень борошна паперу універсали розстріли декрети                                 плач амвонів абетку починаєм ніби еру вчимось писати спалахи червоні

Чернігівська міська артилерія

у місті де вже забуто процес уживання апострофа і йодом багата ріка всихається гінко стали над урвищем валу 12 чорних апостолів а внизу ходять мешканці повз дерево ґінкго залізний атракціон під назвою «пушкі» охлялі та охололі немов зужиті повії стережуть гойдалку і невеличкого пушкіна вогнепальні колись уламки якоїсь росії і от під валом довкіл розляглася чорнична губернія де груші в садах мов ядра все гуп та гуп збирайте на схилах сурми порослі терням вкладайте в губи огрубле тремтіння труб наведемо на місто черні чоренні жерла пустим півня по мезонінах мов на гарман але ядер нема і дула задуха сперла і лише горобці вилітають з гармат

ЗАГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНИ, або ж БЕЗКІНЕЧНА ПОДОРОЖ У БЕЗСМЕРТЯ

1. «носаток надцять перехилено…»

носаток надцять перехилено то й замакітрилось на гамуз а ті що з крилами і з вилами губами бамкають bibamus тут навіть coitus не коїться носаток надцять перехилено і непорушність нижче пояса мов гузна цвяхами присилено мов шиї зігнуто і змилено глитай щокате і пузате носаток надцять перехилено допоки будеш пановати мов дух опухлої кунпанїї зітхаєш ревно і знесилено ще по одній панове панії носаток надцять перехилимо о ганусівко чикилдихо та прочі випиті напої в ліси свічок сумирно тихо відходять шльохи та герої

2. «ставайте свічками почвари дідони сивілли свічада…»

ставайте свічками почвари дідони сивілли свічада паліть воячки непоборні салютами з люф іде молодичка з косою кривою ставайте свічками як буква і дух або блазенський бубон і буф вогнями ставайте моргухи фіндюрки і цьохлі харцизні джиґунство й богунство як віхті гарячі в груді вже сказано голосно й чисто любов ік отчизні мов камінь у річку слова і круги по воді світися як вістря зоря нерозтлінна й ребриста над морем і полем де в мандрах обсмалений рід заводить у тартар крючок баламут і юриста хоча і йому не минути вогню сковорід то хто буде завтра й позавтрім і потім і завше іти по слов’янську латину в папірусну хлань крізь морок і мор голоси як вузли зав'язавши над попелом пасік парсун і пісень і повстань косу замашну і петлю мотузяну і блискітку кулю стрічайте герої бурлацтва святі бахурі вертеп не зачиниться з нього показано дулю отчизні і жизні і смерті і ясній зорі