Твори в 4-х томах. Том 4 - Хемингуэй Эрнест Миллер - Страница 119

119

— Даєш гарантію?

— Ні, — відказала вона і, дивлячись на нього, знову заплакала, і сльози полилися з неї легко й природно, наче вода з джерела. — Томе, чому ти не скажеш мені, що з тобою? Я вже й питати боюся. Невже оте саме?

— Так, оте саме, — сказав Томас Хадсон.

Тоді вона по-справжньому заридала, і він змушений був обняти її, намагаючись заспокоїти, а всі в барі дивилися на них. Тепер вона плакала негарно. Плакала відверто й нестримно.

— Бідолашний мій Том, — проказала вона крізь сльози. — Бідолашний Том.

— Заспокойся, mujer, і випий коньяку. 'Нам зараз саме час веселитися.

— Ой, не хочу я веселитися. Ніколи вже більше не веселитимусь.

— Слухай, — сказав Томас Хадсон. — Ось бачиш, що виходить, коли тобі щось розкажеш?

— Я розвеселюся, — мовила вона. — Тільки дай мені якусь хвилину. Зараз піду до жіночої кімнати й повернуся весела.

Розвеселись, розвеселись, хай тобі чорт, подумав Томас Хадсон. Бо мені таки справді погано, і, якщо ти не перестанеш ревти або не облишиш про це говорити, я вшиюся звідси к бісу. А якщо я вшиюся к бісу, то куди мені в біса ще податись? Він добре тямив, який обмежений у нього вибір, і нічий «гріховний дім» зарадити йому не міг.

— Дай мені ще один подвійний заморожений дайкірі без цукру. No se lo que pasa con esta mujer[146].

— Справжня поливальниця, — мовив бармен. — От поставити б її замість водогону.

— А як справи з водогоном? — спитав Томас Хадсон.

На це запитання обізвався присадкуватий веселий чолов'яга з перебитим носом, що сидів біля стойки ліворуч від нього. Томас Хадсон знав його в обличчя, але не міг пригадати ні його імені, ні політичних поглядів.

— Та то ж cabrones[147], — сказав він. — Вони завжди витягнуть гроші на воду, бо вода — найперша необхідність. Є багато необхідних речей. Але води ніщо не замінить, без води не проживеш. На воду їм кожен дасть. І тому ми ніколи не матимем пристойного водогону.

— Мабуть, я не зовсім вас зрозумів.

— Si, hombre[148]. Гроші на водогін вони завжди візьмуть, бо водогін конче потрібний. Тим-то вони його ніколи не збудують. Чи зарізали б ви курку, що несе золоті водогони?

— А чом не збудувати водогін, не заробити на ньому добрі гроші й не винайти ще якийсь truco?[149]

— Такого, як з водою, більш не винайдеш. Обіцянка дати воду — це завжди певні гроші. Жоден політик не схоче втратити такого truco, збудувавши пристойний водогін. Трапляється, що політики, конкуруючи між собою в нижчих галузях, стріляють один в одного. Але жоден політик не завдасть такого удару по самих підвалинах політичної економії. Тож дозвольте мені виголосити тост за митницю, за наживу на лотереї, за тверді ціни на цукор і за вічне життя без водогону.

— Prosit[150], — сказав Томас Хадсон.

— Ви часом не німець?

— Ні. Американець.

— Тоді випиймо за Рузвельта, за Черчілля, за Батісту і за життя без водогону.

— За Сталіна.

— Авжеж. За Сталіна, за марихуану і за життя без водогону.

— За Адольфа Люка.

— За Адольфа Люка, за Адольфа Гітлера, за Філадельфію, за Джін Танні, за Кі-Уест і за життя без водогону.

Поки вони розмовляли, до бару повернулася Цнотлива Ліл. Вона припудрила обличчя і вже не плакала, проте вигляд мала пригнічений.

— Ти знайома з цим джентльменом? — спитав Томас Хадсон, рекомендуючи їй свого нового чи нововіднайденого приятеля.

— Тільки в ліжку, — сказав той.

— Callate[151], — мовила Цнотлива Ліл. — Він політик, — пояснила вона Томасові Хадсону. — Muy hambriento en este momento[152].

— Спраглий, — поправив її політик. — До ваших послуг, — обернувся він до Томаса Хадсона. — Що вам замовити?

— Подвійний заморожений дайкірі без цукру. Кинемо кості, кому платити?

— Ні. Платитиму я. В мене тут необмежений кредит.

— Він хороший чоловік, — пошепки мовила Цнотлива Ліл до Томаса Хадсона, поки політик підкликав найближчого бармена. — Політик, але дуже чесний і дуже веселий.

Політик обняв її за талію.

— А ти щодень худнеш, ті vida[153], — мовив він. — Певно, ми з тобою належимо до однієї політичної партії.

— До водогінної, — сказав Томас Хадсон.

— Воронь боже. Ви що — хочете видерти в нас із рота хліб і налити туди води?

— Випиймо за те, щоб закінчилася ця puta guerra[154], — промовила Ліл.

— Випиймо.

— За чорний ринок, — сказав політик. — За нестачу цементу. За тих, хто контролює постачання чорними бобами.

— Випиймо, — погодився Томас Хадсон і додав: — За рис.

— За рис, — мовив політик. — Випиймо.

— Тобі полегшало? — спитала Ліл.

— Авжеж.

Томас Хадсон глянув на неї і побачив, що вона ось-ось знову заплаче.

— Спробуй тільки заплакати, — сказав він, — і я повибиваю тобі зуби.

На стіні за стойкою висів друкований плакат із зображенням Ще якогось політика в білому костюмі та гаслом "Un Alcalde Mejor" — «За кращого мера». Плакат був великі й, і той кращий мер дивився просто у вічі кожному п'яниці.

— Un Alcalde Peor, — промовив політик. — За гіршого мера.

— Виставляєте свою кандидатуру? — спитав його Томас Хадсон.

— Неодмінно.

— От і чудово, — озвалася Цнотлива Ліл. — Тоді нам треба накреслити нашу політичну платформу.

— Це неважко, — сказав кандидат. — Un Alcalde Peor. Ми маємо виграшне гасло. Навіщо нам ще й платформа?

— Платформа потрібна, — сказала Цнотлива Ліл. — Ти згоден, Томасе?

— Згоден. Може, «Геть сільські школи»?

— Геть, — підтримав кандидат.

— Menos guaguas y peores, — запропонувала Цнотлива Ліл.

— Добре. Хай буде менше автобусів і хай вони будуть ще гірші.

— А чом би не покінчити заразом з усім транспортом? — мовив кандидат. — Es mas sencillo[155].

— Годиться, — сказав Томас Хадсон. — Cero transporte[156].

— Коротко й благородно, — схвалив кандидат. — І одразу видно, що ми безсторонні. Але можна б і розвинути. Скажімо, так: cero transporte aereo, terrestre, y maritimo[157].

— Чудово. Скоро ми матимем справжню платформу. Як ми дивимося на проказу?

— Por una lepra mas grande para Cuba[158], — сказав кандидат.

— Por el cancer cubano[159], — докинув Томас Хадсон.

— Por una tuberculosis ampliada, adecuada, y permanente para Cuba y los cubanos[160], — виголосив кандидат. — Трохи задовге, але по радіо звучатиме добре. А які наші погляди на сифіліс, одновірці?

— Por una sifilis criolla cien por cien[161].

— Добре, — сказав кандидат. — Геть пеніцилін та інші підступи американського імперіалізму.

— Геть, — підтримав Томас Хадсон.

— Здається мені, не завадило б нам уже й винити, — мовила Цнотлива Ліл. — Як ви на це дивитесь, correligionarios?[162]

— Велична ідея, — сказав кандидат. — Кому б іще таке спало на думку?

— Тобі, — відказала Цнотлива Ліл.

вернуться

146

Не знаю, що діється з цією жінкою (ісп.).

вернуться

147

Падлюки (ісп.).

вернуться

148

Так, друже (ісп.).

вернуться

149

Трюк, хитра штука (ісп.).

вернуться

150

На здоров'я (нім.).

вернуться

151

Замовкни (ісп.).

вернуться

152

Зараз він дуже голодний (ісп.).

вернуться

153

Моє життя (ісп.).

вернуться

154

Повія-війна (ісп.).

вернуться

155

Це ще простіше (ісп.).

вернуться

156

Ніякого транспорту (ісп.).

вернуться

157

Ніякого повітряного, наземного й морського транспорту (ісп.).

вернуться

158

За дальше поширення прокази на Кубі (ісп.).

вернуться

159

За кубинський рак (ісп.).

вернуться

160

За повноцінний, загальнодоступний і постійний туберкульоз для Куби й кубинців (ісп.).

вернуться

161

За стопроцентний креольський сифіліс (ісп.).

вернуться

162

Одновірці (ісп.).