Сатирикон-XXI (збірка) - Ірванець Олександр - Страница 109

109

Інфінітив

У цій юрбі mezczyzn і женщин, В цій боротьбі меншин і menschen. В цій баранячій барадьбі Чим я зарадити тобі? Не в Хохломі, не в Оклахомі, У цій осаді, в цій судомі, У цім содомі, в цім диму Що ми порадити кому? Горілку пити, сльози лити, Отримувати в морду й бити У цій борні, у цій херні — Чим ти допомогти мені? В цім гонорі, у цій Гоморрі, В цім гаморі, неначе в морі — Як ми почути трубний глас? Як Він спасти нещасних нас? 13 травня 1998 р.

Короткий лист до Олесі

(З циклу «Листи з Олександрії»)

шабадабада шабадабада мужчина і жінка шабадабада шабадабада двадцять років по тому напевно і неодмінно зустрінуться знову і говоритимуть про шабадабада шабадабада тобі тоді буде вже вибач в жінок про таке не питають просто ми станемо старшими себто досвідченими і мудрішими аж на цілих шабадабада шабадабада а найголовніше і найсуттєвіше те що ні ти ні я окремо ані ми обоє разом ні за чим абсолютно не шабадабада шабадабада шаба даба да

Лист до Т. Г. Шевченка, українського письменника, революціонера й демократа

(З циклу «Листи з Олександрії»)

Якась вона, Тарасе Григоровичу, Ця наша жизнь невкусна — Суцільні тобі Рєпніни та Полусмакови. Липень 1991 р.

Листівка з італійським краєвидом для Іздрика

Італія, прекрасна Італія… Дольче і Ґаббана смалять там кабана, А Джанфранко Ферре своє шмаття пере. Джіованні Версаче там на конику скаче. Ніна Річчі ридає і його виглядає. Жовтень 2000 р.

Українсько-німецький розмовник

Німець каже: Ви слов’яне? — Слов’яне! Слов’яне! Наше слово полум’яне Повік не зов’яне! Німець каже: Ви моголи? — Моголи! Моголи! Брюса Лі і Айрошянке Продовження кволе. Німець каже: Ви — поляки? — Поляки-поляки! Ми від дуба Пілсудського Всохлої гілляки. Німець каже: Ви — Європа? — Європа! Європа! Не схотіли Робесп’єра, Мали Ріббентропа. Німець каже: Ви хрещені? — Хрещені! Хрещені! Хрест на шиї, хрест на спині, Два хрести в кишені. Німець каже: Ви до НАТО? — До НАТО, до НАТО. Як не спонсора шукати, То хоч мецената. Наша слава кучерява Не вмре, не поляже. Або, може, і поляже. Як вже німець скаже. 1999 р.

Польський віршик

Переклад присвячую Янушеві

Не викрикуй, не підскакуй, Сядь на задницю й підтакуй. І сумління хай не мучить: Так чи сяк, а доля здрючить. Тож нічим не переймайся, Заспокойся, обламайся. Відпрацюй свої години Й май начальство нижче спини. Перед шефом не дрижи, А пильнуй і бережи Серце, нерви і потенцію, Щоб з цим всім піти на пенсію.

На перехресті осені й зими

На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі — Чи ж в просторі не згубимося ми?.. На роздоріжжі осені й зими Нізащо зарікатися не буду Я ані від тюрми, ні від суми, Тим паче від сурми Страшного суду. У осені на дні, на самім дні, В холодні дні, нудні й немилосердні, Сказати «так» (або сказати «ні») Не легко, як, скажімо, десь у серпні. І в кожнім дні, немов у вигнанні — Ми, й невтямки нікому з нас, нікому, Що зовсім не на білому коні, І навіть не на іншому якому, — На ВMW або й на БМП Зима влетить по вимерзлій шосейці. (Чуття — холодне, темне і тупе, Мов скринька замикається на серці.) Тож чи знайдемо ми спасенний спосіб В передчутті мелодії сурми Порятувати цю одквітну осінь З-під гострих крижаних коліс зими… 1992 р.

До питання про категорію часу

Батьки були не схильні до обструкцій. Робили, аж ввіходили у раж. А їм якісь інструктори з інструкцій Читали інструктивний інструктаж На всі інтелігентненькі легеньки, З лобів затерпло витирали піт: «Коханенькі! Любенькі-дорогенькі! Терпіли ж вже. Ще трохи потерпіть! Брак помазків і кремів до гоління Хай вас не зачіпає за живе. Не ви — то хоч наступне покоління В майбутньому напевно заживе!..» І батько шкріб неголену щетину, Міркуючи, що, певно, так і є, І наставляв-накручував дитину, Що вже ж вона й за нього пожиє. Не раз вже й ми сміялися на кутні, І жухла, й знову сходила трава. А все не починається майбутнє. А все той час теперішній трива. Щось десь не вийшло — ніде правди діти. Хтось винен. (Ну звичайно — не народ!) Зате уже напевно наші діти Майбутнього ухоплять повен рот. Нам офіційно ще не обіцяли, Але місцями ширяться чутки. Бо навіть пелюшок не обісцяли Ті, нами не зачаті діточки… 1992 р.