Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 22

22

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

Розказував циган раз За смерть свого сина: «Щеніхтo так не вмирав, Як моя дитина. Тільки-то вже смерть прийшла, А він на всю хату: «Люльки, люльки! - закричав.- Люльки,- каже,- тату!» Приніс йому таки сам, А синок, небога, Тілько раз coбi пакнув Та й пішов до бога!»

ВАРЕНА СОКИРА

Прийшов москаль на постій, Заглядає в очi: «Свари, бабка, што-нибудь!» А бабка не хоче. «Нема!» - каже. - «Как не быть?» «А нема нічого!» «Та ну, бабка, не шути!» «Та нема ж, їй-богу!» «Так и нет суда на нет!.. А тапор имееш?» «Та сокира десь була!» «А вады нагрееш?» «Та нaгpiю; що ж з води?» «Ничаво, паладим, Лиш бы тапор та вада, Что-нибудь да сладим!» Горить вогонь у печі, Окріп закипає, Москаль бере у окріп Сокиру кидає. «Теперь, бабка, если б так Хоть крупы немного... Энто было б знаешь что? Ану-ка, ей-богу!» Гішла баба до сіней, Пригорщу приносить, Але москаль, бiciв син, Сальця iщe просить. Внесла баба i сальця, А далі до юшки Підкинула i сама Солі та петрушки. I все її на yмi Варена сокира, А сокиру вже давно Витягнув псявіра. Укипіло - їв москаль, Баба помагала, Москаль ранець натягав, Баба доїдала. Москаль ранець натягнув Та й пішов, псявіра, Баба ж сидить та хвалить, Що добра сокира.

СВІЧКА

Купив свічку раз купець, Подає другому Та й говорить з-за плечей: «Сергею святому». А наш собі не дочув - Подає другому Та й говорить з-за плечей? «Андрею святому». Пішла свічка по руках, А той поглядає. Ото староста вперед 3 нею наступає. До Андрея просто йде, А той не звинеться: Поміж люди наперед Собакою рветься! «Да какому,- закричав,- Лєпіш дуралєю? Нє ентому, гаварят! Гаварят, Сергею!»

19 июня

СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]

Видить москаль коня в полі. Красти замишляє, 3-за пазухи Миколая Свого витягає. Давай йому примовляти: «Микола-утеха! Да памаги украсть лошадь - Верхом будешь ехать». Помолився, повзе полем, Де шкапа стояла... Але якось збіглись люди, Москаля нагнали. Тогді москаль Миколая На шнурочок в’яже, Волоче його іззаду Та й до нього каже: «Насил тебя, как добраво. Теперь - черт с табою! Не памог мне верхом ехать - Так скачи за мною!»

20 июня

ВАРВАРА

Перепродав раз маляр Усе серед Бару [28] I на продаж тілько мав Їдную Варвару. Аж приходить наш мужик, Шапку поправляє. «Чи є у вас Миколай?» - Маляра питає. «Нету, братец,- каже той,- Тольки зараз буде». Та Варвару живо зняв Та й до халабуди. І кісткою раз мазнув - I чаша закрилась, Мазнув iщe кілька раз - I митра вродилась. Мазнув ще раз - i обруч Обвів наокола І бігцем до мужика: «Вот тебе Микола». Але мужик coбi став, Під боки узявся, Як поглянув на лице - Так i засміявся. «Що Микола, то Микола! Правдива Микола!.. Щоби тoбi волосок!.. Вся борода гола!» «Нешто хочешь барады? И барада буде!» I з Варварою мерщій Знов до халабуди. Bn6irae, кругом глип - Мужика й нi пари! А тут баба, як на злість, Питає Варвари. Прокляв маляр мужика I бабу, до лиха; Ставить образ на стілець Та й промовив стиха: «Не требуй он барады, Энтакая харя! - И еще бы была раз С Миколы Варвара». вернуться

27

- Микола (Миколай) - за євангельською легендою, один із 12 anoстолів. Перекази приписують йому багато чудес, за які його й прозвано чудовним, чудотворцем, угодником. Християнська (греко-католицька і православна) церква відзначає дні пам’яті цього святого 22 (9) травня (літній Миколай) - в день перенесення мощів святого Миколи до міста Барі в Італії - і 19 (6) грудня (зимовий Миколай) - у день його смерті.

вернуться

28

- Б а р - місто Вінницької області.