Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 23

23

CZY TYM KONIEM

Сидить москаль на стільці, Аж куриться, бреше, А ляхва кругом стоїть, Тілько вогню креше. «Вот,- прибріхує москаль,- Раз была потеха: В адни сутки пятьсот вёрст Я верхом проехал...» «Ale to nie moze byc!» - Якийсь обізвався.- «Как не может?.. Нешто лгу? - Москаль обізвався.- Да знаете ль, что в Москве Адин мне не верил, Так за это я ему Рожу перемерил». Toгдi ляшок позадгузь: «А powiedz ranie, panie, Czy tym koniem jechal pan, Ze stoje na stani?» «Этим самым!» А ляшок: «Niech ze pan przebacze, Bo ten kon nie to piecc set, A tysiac przeskacze!»

ЧИ ТИМ КОНЕМ

Сидить москаль на стільці, Аж куриться, бреше, А ляхва кругом стоїть, Тілько вогню креше. «От,- прибріхує москаль,- Раз була пoтixa: В одні сутки п’ятсот верст Я верхом проїхав». «Та куди вам п’ятсот верст?» - Ляшок обізвався. «Так не вірите, чи що? - Москаль запитався.- Та знаете, що в Mocквi Один не пoвipив, Так я йому кулаком Морду перемірив?..» Тогді ляшок позадгузь. «Скажіть,- каже,- пане, Чи тим конем їхав пан, Що стоїть на стані?» «Этим самым!» А ляшок: «Так було й казати, Бо тим можна не п’ятсот - Тисячу ввігнати».

ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ

Раз московські сенатори Змовились мовчати, Щоби нашим запорожцям Відвіту не дати. Ото входять запорожцу Москалів вітають; A тi сидять бовванами, Не відповідають. Запорожці ідуть ближче, Стали коло стола. A тi сидять, як сиділи, Жаден aнi слова. Тогди старий запорожець До своїх озвався: «Чи не в пустку, мої діти, Я з вами забрався?» «В пустку! В пустку!» - закричали, «То що ж, мої діти? Коли в пустку ми забрались, То можна й ... !» «А запевне, дядьку, можна!» Гримнули по разу Та й пішли до дому ждати Другого указу.

КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ

Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде coбi у двір Вітати дарицю. Але тілько на nopir - Зачепився зразу I в палац! - трах-тарах! - Розчерепив вазу. I якби на москаля - Згинув би до лиха, А наш собі кошовий Лиш промовив стиха: «Таку-то вже наш козак, Знать, натуру має: Чого тілько не вкраде - То так розбиває!»

РИБКА-С

Раз полковник москаля Кличе у палатку: Посилає до села, Тикає десятку. Та й i каже, щоб приніс Хліба зо три скиби Та ще масла, коли є, А як буде - й риби. Пішов москаль на село, В’юном завинувся, Всього йoмy накупив. Назад повернувся. «Что ж,- питається,- купил?» «Купил, благородье!» «А что,- каже,- заплатил?» «Кругло, благородье: Пять за масло, три - за хлеб, А грош - это рыбка-с...» «А еще где адин грош?» «Да грош - это рыбка-с». «Да ты девять заплатил!» «Точно сащитали-с!» «А еще где адин грош?» «Да за рыбку взяли-с!» «Да ты грош адин украл, Хамаво атродье!» «Точно, барин, что украл... Украл, благородье!» «Что ж ты прямо не сказал? Энтакое рыло!» «Да я прямо бы сказал, Спрасить тольки было».

НА ВАДАПОЙ!

У полковника москаль Заглянув індика, Пійняв його на гачок Та й тягне до лиха. А полковник реготать, Аж мало не ляже: «Куда ево ты ведешь?» «На вадапой!» - каже. А той йому iз вікна Махає рукою: «Ну, аставь его, аставь! Я и сам напою». «Слушаю-с!» - кричить москаль, Пускає індика I направо, кругом, марш! - I здимів до лиха.

ЗАГАДКА

Забагає німець рака, Не вміє назвати, Закликає хрестьянина, Давай мудрувати: «Вгадай,- каже,- что мой хочет?» -«Та нi, не вгадаю!» «Нога многа, уса долга! Знаешь?..» - «Hi! Не знаю!» «Как не знаешь?.. Сам он малый, Кафтан его разный, Как не сварен - кафтан черный, А как сварен - красный... Теперь,- каже,- угадаешь?» «Та нi! Не попаду!» «Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп, А перед иззаду...» «Чи не рака?» - «Рака, рака!» «Бодай же вас, пане! Найшли ж i ви в наших раків Німецькі каптани!»