Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі - Страница 37

Істинний мир.

Річард помовчав, ніби збираючись з думками, а потім продовжував:

— Але за це доведеться заплатити певну ціну, і ціна ця незалежність. Хоча вам буде дозволено зберегти свою культуру, у вас не буде власних армій. Збройні сили будуть тільки у Д'Хари. Рада скасовується.

Капітуляція, повна і беззастережна, — ось ціна, яку кожна країна заплатить за мир і доведе таким чином, що хоче жити в мирі з усіма. Як всі платили данину Ейдіндрілу, так всі будуть однаково нести тягар миру.

Населення всіх країн буде платити податки, в розмірі, який необхідний для забезпечення оборони, не більше. І всі будуть платити однаково, ніяких винятків.

Пролунали протести. Люди кричали, що це грабіж, крадіжка їх власності.

Магістр Рал змусив всіх замовкнути одним своїм поглядом.

— Те, що дістається даром, цінується мало. Тільки сьогодні мені про це нагадала одна дівчина. Її тіло ми спалили на похоронному багатті. Свобода теж має ціну, і її заплатять всі. І тоді всі будуть дорожити нею і оберігати її.

Публіка на балконі підняла гвалт, кричали, що їм було обіцяно золото, але його немає і вони не можуть платити ніякі податки. Люди скандували, вимагаючи обіцяних грошей. І знову Річард підняв руку, вимагаючи тиші.

— Дурень, який пообіцяв вам золото ні за що, мертвий. Викопайте його труп і скаржтеся йому, якщо хочете. Людям, які будуть боротися за вашу свободу, потрібен провіант. Наші війська не збираються мародерствувати. Тим, хто буде поставляти провіант, ми заплатимо по справедливості за роботу і за провіант. У боротьбі за мир і свободу візьмуть участь усі — якщо не службою в армії, то хоча б виплатою податків для підтримки військ. Цей закон непорушний. А якщо ви не бажаєте підкоритися Д'Харі, можете залишити Ейдіндріл і відправлятися під крильце до Імперського Ордену. Вимагайте там своє золото, оскільки це вони вам його обіцяли. Я не збираюся виконувати чужих обіцянок. Ви вільні у виборі: з нами або проти нас. Якщо ви з нами, значить, будьте ласкаві нам допомагати. Тільки міцно подумайте, перш ніж їхати, тому що, якщо вирішите повернутися, вам доведеться заплатити подвійний податок за десять років, щоб отримати це право.

Люди на балконі дружно ахнули. Якась жінка в першому ряду розгублено промовила:

— А якщо ми не виберемо ні того, ні іншого? Війна суперечить нашим принципам. Ми хочемо, щоб нас залишили в спокої і дали можливість спокійно жити, як ми звикли. Що, якщо ми вирішимо за краще не воювати, а займатися своїми справами?

— Невже ви всерйоз вважаєте, що ми бажаємо боротися, тому що нам подобається проливати кров, а ви краще нас, тому що терпіти не можете воювати? Якщо ви погоджуєтеся, що ми візьмемо на себе всю тяжкість війни, щоб ви насолоджувалися свободою і жили в відповідності з вашими принципами, тоді ви повинні внести свою лепту, нікого не вбиваючи, але внести її ви зобов'язані. Будь ласка — доглядайте за пораненими, допомагайте сім'ям, чиї чоловіки пішли воювати, будуйте дороги, щоб по них надходило постачання для армії. Існує багато чого, чим можна допомогти, але допомагати ви повинні обов'язково. Зрозуміло, ви заплатите податок, як і всі інші. Ніхто не залишиться осторонь. Якщо хтось відмовиться капітулювати, він залишиться на самоті. Орден має намір завоювати всі землі і підпорядкувати собі всі народи. Оскільки іншого способу у мене немає, мені доводиться робити те ж саме. Рано чи пізно, але ви потрапите під владу когось із нас. На вашому місці я б молився, щоб це був не Орден. Ті країни, які не погодяться капітулювати перед Д'Харою, будуть блоковані до тих пір, поки ми не знайдемо час їх завоювати. Або поки цього не зробить Орден. Всім іншим буде заборонено вести з вами торгівлю під загрозою звинувачення у державній зраді, і вам не дозволено буде проводити торгівельні каравани через землі, що належать нам. Можливість вибору, яку я вам зараз надаю, має свої переваги. На сьогоднішній день я не вимагаю ніяких контрибуцій. Але якщо доведеться воювати, умови здачі будуть набагато жорсткішими. Кожен житель завойованих нами країн буде тридцять років виплачувати потрійний податок. На вашому місці я подумав би — чи справедливо карати майбутні покоління за ваші нинішні помилки. Сусідні країни будуть процвітати, а ви, навпаки, убожіти з кожним роком. Звичайно, поступово почнеться підйом, але ви, боюся, не доживете до цього дня. І врахуйте: я твердо маю намір стерти з лиця землі звірів, які іменують себе Імперським Орденом. Якщо у когось вистачить дурості не просто спробувати залишитися в стороні, а приєднатися до Ордену, він розділить його долю. Пощади не буде нікому!

— Вам це з рук не зійде! — Пролунав чийсь голос. — Ми вас зупинимо!

— Серединні Землі роздроблені і не можуть об'єднатися знову, інакше я приєднався б до вас. Те, що було, минуло і вже не повернеться. Але дух Серединних Земель буде жити в тих з нас, хто шанує цілі, заради яких вони були створені. Мати-сповідниця зобов'язала Серединні Землі вести нещадну війну з тиранією Імперського Ордена. На сьогоднішній день єдиний спосіб виконати її наказ — здатися Д'Харі. А приєднатися до Імперському Ордену означає зрадити все, заради чого існували Серединні Землі. Загін галейських солдатів під проводом самої королеви Галеї наздогнав тих, хто влаштував різанину в Ебінісі, і винищив усіх до останнього. Королева довела, що Орден можна перемогти.

Він помовчав.

— Я заручений з королевою Галеї, Келен Амнелл, і її народ приєднається до мого. Це — зайвий доказ того, що я не потерплю злочинних діянь, навіть якщо вони вчинені д'харіанськими військами. Галея і Д'Хара будуть першими, хто об'єднається в новий союз, а наша одруження покаже всім, що це буде союз, заснований на взаємній повазі, а не на крові та жадобі влади. Королева не менше ніж я прагне знищити Імперський Орден, і вона довела це мечем.

Коли Магістр Рал закінчив промову, з натовпу в залі і на балконах знову почулися питання і вимоги дещо уточнити.

— Досить! — Гаркнув Магістр, і все тут же замовкли. — Я почув все, що хотів почути, і сказав все, що мав намір сказати. І не варто впадати в оману, думаючи, що я виявлю поблажливість до колишніх народів Серединних Земель. Її не буде. До тих пір, поки ви не здалися, ми розглядаємо вас як потенційних ворогів і поводитися з вами будемо відповідно. Ваші солдати повинні негайно скласти зброю, і їм, так само, як і вам, забороняється залишати ваші палаци, які зараз оточені д'харіанськими військами. Кожен з вас відправить до себе на батьківщину гінців, які передадуть вашим правителям те, що я вам сьогодні сказав. І не намагайтеся випробовувати моє терпіння. Зволікаючи, ви ризикуєте втратити все. — Магістр обвів поглядом балкони. — Я не стверджую, що буде легко. Перед нами ворог, який не знає милосердя. Такий же, як ті тварини, що висять на кілках біля воріт. Їх нацькували на нас. Не забувайте про долю, яка спіткала їх, коли будете приймати рішення. Якщо ж ви вирішите за краще об'єднатися з Імперським Орденом, я сподіваюся, що духи в світі мертвих будуть до вас більш милосердні, ніж я — в цьому. Можете йти.

13

Списники, схрестивши списи, перекрили вихід. — Магістр Рал бажає з вами поговорити. В залі вже нікого не залишилося. Броган спеціально затримався, щоб подивитися, чи не захоче хто спробувати отримати аудієнцію у Магістра Рала.

Більшість запрошених пішли не затримуючись, але деякі, як він і передбачав, всіляко тягнули час. Втім, варта швиденько виштовхала їх, не звертаючи уваги ні на ввічливі прохання, ні на наполегливі вимоги. Балкони теж спорожніли.

Броган, Гальтеро і Лунетта, що йшла між ними, повернулися до подіуму. Їх кроки і дзвін кольчуг супроводжуючої їх варти луною розносилися під куполоподібним склепінням. Магістр Рал, відкинувшись у кріслі, що стояло поруч з кріслом Матері-сповідниці, спостерігав за їх наближенням.

Майже всі д'харіанські солдати вийшли разом з гостями. Залишилися тільки генерал Райбах, з суворим обличчям стоячий поруч з подіумом, два величезних охоронці Магістра Рала і три Морд-Сіт, які спостерігали за Захисниками пастви з мовчазною зосередженістю готових до атаки змій. За кріслом височів гар, чиї смарагдові очі ні на мить не відривалися від Брогана і його супутників.