Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі - Страница 38

— Вільні, — кинув генерал Райбах варті. Солдати вдарили себе кулаками в груди і відійшли. Коли високі подвійні двері закрилися за ними. Магістр Рал подивився на Брогана, потім — на Гальтеро і нарешті зупинив погляд на Лунетті.

— Ласкаво просимо. Я Річард. А як звати вас?

— Лунетта, Магістр Рал. — Хіхікнувши, вона зробила незграбний реверанс.

Магістр Рал знову подивився на Гальтеро, і той збентежено переступив з ноги на ногу.

— Прошу вибачення, Магістр Рал, що мало не наїхав на вас сьогодні.

— Вибачення прийняті. — Магістр Рал посміхнувся якимось своїм думкам. — Бачите, як це просто?

Гальтеро промовчав. Магістр Рал перевів погляд на Брогана, і обличчя його стало серйозним.

— Пане генерал Броган, я хочу знати, чому ви викрадаєте людей. Тобіас розвів руками:

— Викрадаємо людей? Магістр Рал, у нас і в думках не було робити що-небудь подібне!

— Сумніваюся, що нас можуть задовольнити ухильні відповіді, генерал Броган. І ця риса у нас з вами спільна.

Тобіас відкашлявся.

— Мабуть, це якесь непорозуміння, Магістр Рал. Коли ми прибули в Ейдіндріл, щоб надати посильну допомогу у встановленні миру, то виявили, що в місті панує плутанина, а власті не діють. Тому ми запросили декого з мешканців до себе в палац, щоб вони допомогли нам розібратися з тим, що відбувається, і зрозуміти, з якими небезпеками ми можемо зіткнутися, тільки і всього.

Магістр Рал нахилився вперед.

— Єдине, чим ви цікавилися, це стратою Матері-сповідниці. Чому? — Тобіас знизав плечима:

— Магістр Рал, ви повинні розуміти, що для мене Мати-сповідниця завжди бути головною фігурою в Серединних Землях. І звістка про те, що її, можливо, страчували, для мене бути великим потрясінням.

— Половина міста була присутня при страті і могла розповісти вам про це.

Чому ви вважаєте за необхідне хапати людей на вулицях і допитувати їх про те, що відомо всім?

— Ну, іноді люди викладають різні версії однієї і тієї ж події, коли їх розпитуєш по одному. Вони її по-різному пам'ятають.

— Страта є стратаа. Що тут можна по-різному пам'ятати?

— Стоячи в дальньому кутку площі, ви не можете добре розгледіти, кого ведуть на плаху. Тільки ті, хто був у безпосередній близькості до ешафота, могли бачити її обличчя. До того ж у більшості своїй городяни ніколи не бачили поблизу Мати-сповідницю і не в стані поручитися, що це була саме вона. — Піймавши загрозливий погляд Рала, Броган поспішно пояснив:

— Бачите, Магістр, я сподівався, що ця страта могла бути ілюзією.

— Ілюзією? Майже все місто бачило, як Матері-сповідниці відрубали голову, — рівним тоном зауважив Магістр Рал.

— Іноді люди бачать те, що, на їхню думку, повинні побачити. Насправді це міг бути всього лише вміло розіграний спектакль, щоб дати Матері-сповідниці можливість врятуватися. У всякому разі, це було моєю надією.

Мати-сповідниця завжди боролася за мир. Народ піднісся б духом, дізнавшись, що вона залишилася жива. Вона була потрібною нам. Я хотів запропонувати їй свій захист, якщо б вона залишилася живою.

— Викиньте з голови марні надії і думайте краще про майбутнє.

— Але, Магістр Рал, адже до вас, напевно, теж доходили чутки про її втечу?

— Нічого подібного я не чув. А ви знали Мати-сповідницю?

Броган зобразив приємну посмішку.

— О, так. Магістр Рал. І дуже добре знав, скажу відверто. Вона не раз приїжджала в Нікобар, оскільки ми мали вплив у Серединних Землях.

— Он як? — Обличчя Магістра Рала було зовсім непроникним. — І як же вона виглядала?

— Вона була… Ну, у неї були… — Тобіас нахмурився. Він дійсно не раз зустрічався з Матір'ю-сповідницею, але зараз, на свій подив, зрозумів, що не може згадати, як вона виглядала. — Ну, її важко описати, і до того ж у мене погана пам'ять на такі речі.

— Як її звали?

— Звали?

— Так, як її ім'я? Ви сказали, що добре її знали. Так як же?

— Ну, її звали…

Тобіас знову нахмурився. Як це може бути? Він полює на жінку, яка є символом зла, яка небезпечніша всіх інших поплічників Володаря, — і, виявляється, не може згадати ні як вона виглядає, ні навіть її імені! Як тільки він намагався уявити собі її вигляд, думки відразу ж починали плутатися.

І тут Броган зметикував: чари уявної смерті! Адже Лунетта говорила, що, якщо вони дійсно були накладені, він швидше за все не зможет впізнати Мати-сповідницю. Звичайно, він ніяк не міг припустити, що заклинання зітре з пам'яті навіть її ім'я, але іншого пояснення не знаходилося.

Посміхнувшись, Броган знизав плечима:

— Мені дуже шкода, Магістр Рал, але, схоже, після вашої сьогоднішньої промови мізки у мене набакир. — Реготнувши, він постукав себе по лобі. — Здається, я старію. Пробачте мене.

— Ви хапаєте людей на вулицях і питаєте їх про Матір-сповідницю, тому що сподіваєтеся, що вона жива, і бажаєте запропонувати їй свій захист, але при цьому не можете згадати ні як вона виглядає, ні навіть як її ім'я? Погодьтеся, пане генерал, що найкраще це визначається словом «нісенітниця». І я змушений наполягати, щоб ви забули, як забули ім'я Матері-сповідниці, про ці безглузді пошуки і задумалися б про майбутнє свого народу.

Броган відчув, що у нього починає сіпатися щока. Він знову розвів руками.

— Але, Магістр Рал, як ви не розумієте? Якщо з'ясується, що Мати-сповідниця жива, це буде така удача! Якщо ви переконаєте її в своїй щирості і необхідності здійснення ваших планів, вона стане для вас безцінним помічником. Незважаючи на рішення, прийняте Радою, про яке, зізнаюся чесно, я не можу думати без здригання, багато людей в Серединних землях глибоко поважають Мати-сповідницю, і її підтримка сильно зміцнить їхній дух. Може бути — і це буде сильний хід, — Вам навіть вдасться умовити її вийти за вас заміж.

— Я повинен одружитися на королеві Галеї.

— Добре, нехай так — все одно, будь Мати-сповідниця жива, вона могла б надати вам істотну допомогу. — Пильно дивлячись на Магістра, Броган погладив шрам в кутку рота. — Як ви думаєте, Магістр Рал, є можливість, що їй вдалося врятуватися?

— У той час мене не було в Ейдіндрілі, але говорили, що її страту бачили тисячі людей. Вони впевнені, що вона мертва. Хоч я абсолютно згоден з вами, що, будь вона жива, кращого союзника мені не знайти, справа не в цьому. Чи можете ви назвати мені хоч одну причину, за якою всі, хто бачив страту, помиляються?

— Ну… Мабуть, ні, але я думаю… Магістр Рал вдарив кулаком по столу, і навіть його охоронці здригнулися від несподіванки.

— Досить! Не думайте, що я досить дурний, щоб мене можна було відвернути від справи подібними вигадками! Чи ви вважаєте, що я подарую вам якісь особливі привілеї за вашу пораду ганятися за примарою? Я ж сказав — ніяких привілеїв нікому! Ваша країна буде захоплена, як і всі інші!

Тобіас провів язиком по губах.

— Звичайно, Магістр Рал. Я зовсім не збирався…

— Якщо замість того, щоб думати про своїх людей, ви продовжите пошуки жінки, якій на очах у тисяч людей відрубали голову, то самі закінчите життя на вістрі списа!

Тобіас схилився в поклоні:

— Зрозуміло, Магістр Рал. Ми негайно відправимося в Нікобар, щоб передати ваші умови.

— Нічого подібного! Ви залишитеся тут!

— Але я повинен передати ваше послання королю!

— Ваш король мертвий. — Магістр Рал вигнув брову. — Чи ви хочете сказати, що маєте намір ганятися і за його тінню, вважаючи, що він ховається десь разом з Матір'ю-сповідницею?

Лунетта хихикнула. Броган метнув на неї розлючений погляд, і вона миттєво замовкла. Зусиллям волі Броган повернув на обличчя подобу люб'язної посмішки.

— Без сумніву, буде названий новий король. Нашою країною завжди правили королі. І цьому новому королю я збирався передати ваше послання.

— Оскільки новий король в будь-якому випадку буде вашою маріонеткою, не бачу сенсу у вашій поїздці. Ви залишитеся тут, в своєму палаці, поки не погодитеся прийняти мої умови.

Посмішка Брогана стала ширше.