Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 43

— Саме так, — підтвердив він.

— Кров яких-небудь тварин? — Ніккі пригадала зграї кажанів, які металися по цих самих коридорах перед відьмою. — Кажанів, можливо?

— Людська, — вимовив чарівник.

Ніккі втратила дар мови. Вона перевела погляд на Кару.

— Ми упевнені, — відповіла Морд-Сіт на німе запитання.

— Здаюсь, — нарешті сказала Ніккі. — Яким чином людська кров може капати з каменів цієї стіни?

— Не тільки цієї стіни і не тільки в цьому коридорі, — сказав Зедд. — Вона тече з каменю в різних місцях по всьому Замку. По-моєму, абсолютно безладно.

Ніккі знову глянула на рясні струмки крові, що виступали на стіні, не маючи анінайменшого бажання їх торкатися.

— Ну, — видавила вона, — Це явно можна вважати проблемою. От тільки не розумію поки що, якого роду проблемою. — Вона знову звернулась до Зедда. — Є які-небудь міркування з приводу того, що б це могло означати?

— Це означає, що сам Замок спливає кров'ю, в деякому розумінні. Він вмирає.

Ніккі лише здивовано моргнула, вражена почутим.

— Вмирає?

Зедд похмуро кивнув.

— Пам'ятаєш той щит, про який ти запитала на шляху сюди? Він тисячі років стояв у цьому проході. Тепер його немає. По всій башті спадають щити. Сама матерія Замку в смертельній небезпеці.

Яка б не була талановита Сікс, сигнали тривоги спрацювали б, коли вона намагалася проникнути сюди, але вони не спрацювали. Вони просто не діяли. Тому ми і не знали, що вона в Башті. Так вона і застала нас зненацька.

Якби з Замком все було в порядку, нехай навіть сигнали з якої-небудь причини не спрацювали би або навіть вона змогла б обійти їх, щити не дали б їй вільно розгулювати тут, та й взагалі, забратися так далеко всередину Замку.

Це захищена зона. Вона в принципі не повинна була зуміти спуститися сюди, але могла знайти окружні шляхи повз працюючі щити, щоб потрапити туди, куди їй треба.

І все тільки через це неподобство, — він підняв руку, вказуючи на кровоточать стіни. — Тільки тому вона змогла увійти в Замок, і жоден тривожний сигнал не сповістив нас, і ні один щит її не зупинив. Замок занадто хворий, щоб не дозволити їй увійти або зупинити її всередині.

Наскільки я знаю, ніколи раніше не траплялося вторгнення такого роду. Люди і раніше потрапляли в Замок, але зовсім не тому, що Замок не впорався зі своїм завданням. Ці вторгнення траплялися в силу особливого розуму порушника або виняткового таланту, а то й просто завдяки сприянню зсередини.

А Сікс витанцьовує тут, не звертаючи уваги ні на сигнали, які повинні були зазвучати, ні на щити, які повинні були її зупинити. Їй всього лише і довелося, що обійти ті щити, які ще функціонують.

— Шими… — видихнула Ніккі, раптом усвідомивши.

Зедд згідно кивнув.

— Річард був правий.

— Що-небудь ще можна зробити?

— Так, — відповів Зедд. — Якщо ми знайдемо Річарда, то зможемо допомогти йому відкрити потрібну скриньку. Вогняний Ланцюг теж пошкоджений шимами. Ось підтвердження того, що зараження, розпочате шимами, поширюється на всі види магії — не тільки на заклинання Вогняного Ланцюга — загалом, як і говорив Річард. Йому потрібно вивільнити силу Одена і сподіватися, що ця сила очистить світ не тільки від Вогняного Ланцюги, але і від випущеного шимами у світ життя зараження.

Ніккі схилила голову.

— Зедд, Оден створений із специфічною задачею — протистояти Вогненному Ланцюгу. Магія Одена не стане розшукувати інші види магії і заодно очищати і їх. Він просто не розрахований на це.

Зедд пригладив кілька сивих пасм, які вибилися, ретельно підбираючи слова.

— Ти сама казала, що сила Одена, як і будь-яка інша, може використовуватися і для інших цілей, за межами їх вузького призначення. Річарду потрібно вдатися до сили Одена не тільки для захисту нас від заклинання Вогняного Ланцюга, але і в більш широкому сенсі — для усунення зараження, залишеного шимами.

Ніккі не знала, наскільки виправданий — та й взагалі можливий — такий поглиблений підхід, але порахувала час і місце не самими підходящими для суперечок з цього приводу. Від такої спроби Річарда їх відділяв ще довгий шлях.

Перш за все, потрібно було знайти Річарда, а вже потім думати про все інше. І потім, саме відкриття шкатулки Річардом таїло в собі складності, які Ніккі поки не стала розкривати Зедду, не бажаючи тривожити його без необхідності. Та й потім, у них і без того було чимало нагальних проблем.

— А поки що, — вимовив Зедд, — нам потрібно звільнити Замок.

Ніккі була приголомшена.

— Але, якщо Замок ослаблений, ми повинні зробити як раз навпаки — захищати його. Тут безліч найцінніших речей, не можна допустити, щоб вони потрапили в погані руки. Ми не можемо ризикувати, допускаючи можливість попадання найпотужніших артефактів — тих, що ще діють — в руки Джегана і Сестер, не кажучи вже про бібліотеки.

— Тому нам і треба піти, — наполягав Зедд. — Якщо ми підемо, я зможу занурити Замок в стан, коли він взагалі нікого до себе не підпустить. Наскільки я знаю, до цього способу ще ніколи не вдавалися, але я не бачу іншого виходу.

Ніккі втупилася на кров, що стікала по стіні.

— Але, якщо Замок хворий, а магія перестає діяти, як ти можеш зробити таку річ і чекати, що вона спрацює?

— Старовинні книги, що пояснюють захисну структуру Замку, згадують про кровотечу на стінах. Попередження кров'ю так само жахливе, як і виглядає, сигналізуючи про те, наскільки серйозна проблема з Замком.

Наскільки я знаю, ніколи раніше такого не траплялося. Вперше знадобилося настільки серйозне попередження. Це одна з речей, які мені довелося дізнатися про це місце, коли я став Першим Чарівником.

Ті ж джерела містять опис невідкладних заходів у цьому випадку. Є можливість замкнути Вежу з підвищеним рівнем сили, яка ще не згасла.

Ніккі насилу міркувала.

— Підвищений рівень сили?

— Я був у сховищі — майже весь день пішов на те, щоб її знайти.

— Що саме?

Зедд вказав на металеву двері поруч, де стояла скринька Одена, поки до неї не дісталася Сікс.

— Кістяна шкатулка. Вона там. Приблизно того ж розміру, що й шкатулки Одена. Тільки кістяна. Навіть не знаю, якому чудовиську могла належати така кістка. Зовні вона вся поцяткована старовинними символами.

У ній міститься заклинання, яке, як сказано, прив'язане до природи Замку. Це заклинання сконструйовано тими ж чарівниками, які звели складну захист Вежі.

Його можна порівняти з шматочком тіста, відкладеним убік, щоб мати зразок, по якому й далі будеш пекти такий же хліб. Це заклинання містить елементи власної магії Башти. Досить вражаюче, якщо подумати.

— І як довго це сконструйоване заклинання протримається після запуску, перш ніж зараження, залишене шимами, добереться і до нього?

Зедд скорчив гримасу, хитаючи головою.

— Не маю ані найменшого уявлення. Судячи з того, що я читав, і по випробуваннях, які я провів, думаю, це стан протримається досить довго, але напевно знати не можу. Так що, нам залишається тільки спробувати.

— А що якщо воно теж заражене шимами? — Запитав Фрідріх. — Врешті решт, якщо заражений Замок, а це заклинання — частина джерела сили Замку, хто сказав, що зараження не торкнулося і його?

Фрідріх, більшу частину життя проживши з дружиною-чарівницею, знав дещо про магію, хоча сам і не володів даром.

— Я спробував запустити контрольні мережі на деяких з пошкоджених ділянок Замку, типу сигналів тривоги. Зараження не дозволило мені цього зробити. Перевірка ж заклинання в кістяній скриньці пройшла без збоїв. Так що, по-моєму, воно ще живе.

— А чому б нам не залишитися тут, перевівши Замок в захисний стан? — Запитала Кара.

— Занадто небезпечно, — відповів їй Зедд. — Ця процедура ніколи раніше не проводилася. Я не знаю точно її природи і принципу дії, але сказано, що цей стан не дасть увійти нікому.

Можу лише припустити, що при необхідності Замок безжально розправиться з будь-яким життям. Схоже, це форма заклинання світла.