Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 44

По тому малому, що мені відомо про умови всередині Замку в такому стані, вкрай небезпечно кому-небудь залишатися в цьому місці. І потім, як ми можемо бути впевнені, що в Башті прямо зараз немає чужинців?

Кара випросталась.

— Зараз?

— Так. Якщо захист Замку слабшає, і тривога не спрацьовує, як ми можемо бути впевнені, що в Башті не бродить хто-небудь ще, крім нас? Як ми всі знаємо, десь поблизу нишпорить Сікс. Чейз сказав, що не виявив ніяких слідів її відходу. Могли пробратися і сестри Тьми. Ми тепер ніяк не можемо знати цього напевно.

Ще більш тривожно, що ворог міг потрапити сюди за допомогою сильфіди. Тільки Річард може занурити її в сон; ми — ні. Сильфіда по природі своїй не може відмовити в своїх послугах нікому, хто просить її про це, володіючи необхідною магієюю.

Джеган цілком міг відправити сестер через Сильфіду. Нас тут не так багато, щоб постійно охороняти Сильфіду, чи, принаймні, недостатньо володіють магією, щоб протистояти нападу сестер Тьми.

Оскільки у нас немає можливості ні занурити Сильфіду в сон, ні розраховувати на щити і тривогу, Замок стає вразливим для будь-яких вторгнень. Ймовірно, таке заклинання за своєю природою покликане просто знищити все живе, що знаходяться в Замку.

Оскільки це крайній захід, ми повинні врахувати, що його застосування може бути настільки ж фатальним для нас, як і для будь-якого непрошеного гостя. Так що нам слід піти гетьі потім ввести Замок в стан захисту.

— А як ми повернемося? — Поцікавилася Кара.

— Мені потрібно буде звернути цю штуку. Мені відома послідовність, з допомогою якої заклинання знімається. Правда, думаю, що знову його активувати не вдасться, так що, ми не знімемо його до тих пір, поки з якої-небудь причини це не буде абсолютно необхідно, або поки зараження шимів не зникне зі світу живих.

Ніккі важко зітхнула.

— Не бачу приводів для заперечень проти цього плану. Схоже, на даний момент у нас просто немає іншого способу зберегти Замок.

— Крім того, — вимовив Зедд, — не можемо ж ми сидіти тут вічно.

— Ні, — сказала Ніккі, — думаю, не можемо.

Вона вже роздумувала про те, що належить зробити. Стільки місць, куди їй треба було відправитися.

— Мені здається, — сказав Зедд, окинувши поглядом своїх слухачів, — що першим ділом нам потрібно спробувати повернути дар Річарду. Можливо, возз'єднання зі своїм даром допоможе йому.

У нас є підстави вважати, що він був віднятий за допомогою заклинання, намальованого в священних печерах Тамаранга. Якщо ні в кого немає кращого плану, пропоную відправитися в Тамаранг і допомогти Річарду, усунувши те, що відділяє його від його дару.

Обидві Морд-Сіт кивнули.

— Якщо це допоможе лорду Ралу, поїхали, — сказала Кара.

— Згоден, — підтакнув Том.

— Боюся, я вас тільки затримаю, — подав голос Фрідріх. — Я вже не такий молодий, як раніше. Напевно, буде краще, якщо я залишуся небудь неподалік на випадок, якщо Річард з'явиться тут. Йому потрібно буде знати, що трапилося. Буду тут спостерігати за Замком під боком.

— Розумно, — відповів йому Зедд.

— Я думаю, мені краще відправитися в Народний Палац, — сказала Ніккі.

Зедд насупився.

— Чому?

— По-перше, я можу подорожувати в Сильфіді. З Народного Палацу я зможу з її допомогою потрапити в Тамаранг і там з вами зустрітися. Вона переміщається куди швидше, так що, у мене буде час дещо перевірити у Палаці.

— Наприклад? — Запитав Зедд.

— Оскільки Річард пропав і позбавлений дару, Натан виконує роль лорда Рала. Зв'язок з ним — єдине, що захищає нас від вторгнення соноходця. Хочу подивитися, як він там.

Зедд задумливо кивнув.

— Захист Палацу — магічного типу, багато в чому такий самий, як і тут, в Замку, — сказала Ніккі. — Енн і Натан повинні знати, що ця магія зіпсована шимами. Треба розповісти їм, що тут відбувається, щоб вони були готові на випадок, якщо там буде те ж саме, і не виявилися захоплені зненацька, як ми.

Але найбільше нам потрібно повернути шкатулку Одена. Сікс — зі Старого світу. Енн і Натан довгий час жили там. Вони говорили, що нічого про Сікс не знають, але можливо зараз вони вже щось згадали, чи можуть допомогти підказкою.

Сікс ховалася, живучи в Старому світі, але, можливо, хтось знає про неї хоч що-небудь. Енн і Натан можуть, принаймні, вказати мені, в якому напрямку шукати цього когось. Зараз ми майже нічого не знаємо про цю відьму. Нам потрібна інформація.

Я не уявляю, де шукати Сікс. Але, принаймні, я буду знати, де почати задавати питання.

Зедд зітхнув.

— Резонно. Але якщо ти щось з'ясуєш, приїжджай в Тамаранг — не здумай відправлятися за нею сама, перш ніж поговориш зі мною. Нам може знадобитися твоя допомога, щоб впоратися з тим, що відбувається в Тамаранзі, а тобі, безсумнівно, не зашкодить моя допомога в пошуку способу впоратися з Сікс.

Вона вже довела, що досить небезпечна. Ти не зможеш просто підкрастися з нею і викрасти шкатулку. Якщо у нас буде зачіпка, де її шукати, дві голови завжди краще, ніж одна — разом ми розробимо план дій.

— Згодна, вимовила Ніккі. — А як щодо Сильфіди? Після того, як я пройду, маю на увазі. Чи зможе хто-небудь з її допомогою проникнути в Вежу?

— Захисне заклинання передбачає особливі обмеження на входах. До Сильфіди простягнуться гілки заклинання, забороняючи цей вхід. Як тільки ти пройдеш через Сильфіду, я запущу заклинання.

— Я з тобою, — сказала Кара, звертаючись до Ніккі. Тон її був далекий від питального.

— Тоді я піду з Зеддом, — відгукнулася Рікка. — Повинен же за ним хоч хтось наглядати.

Зедд нагородив її кислим поглядом, але промовчав.

Світла коса Кари ковзнула у вільну долоню.

— Логічно. У такому випадку, вирішено.

Виглядало, ніби ці двоє вирішували, в якій послідовності повинна проводитися операція. Ніккі починала цінувати неймовірну поблажливість Річарда.

— Треба зібрати речі, — вимовив Зедд. — Скоро світає.

Ніккі взяла Рікку за лікоть і відвела її вбік.

— Я приєднуюсь, і відразу виправлю нічну сорочку, щоб ти могла упакувати її з собою.

Рікка посміхнулася.

— Добре.

Ніккі подумала, що жінка виглядала зрділою від перспективи мати щось красиве, що не мало нічого спільного з нарядом Морд-Сіт.

Ніккі зосередилася на приємних думках, відкинувши побоювання щодо майбутньої подорожі в Сильфіді. На цей раз поруч не буде Річарда, щоб допомогти їй.

— Що це? — Тихо запитала Дженсен молоду жінку, що повзла попереду неї через високу висохлу траву.

— Тихо, — тільки й відповіла вона.

Лаура і її чоловік в безлюдній місцевості збирали останні ягоди з диких дерев, які росли серед невисоких пагорбів.

У процесі роботи вони все далі і далі віддалялися від дороги і в підсумку, розділилися. Після обіду, закінчивши збирати плоди, Лаура хотіла повернутися в місто, але не змогла знайти чоловіка. Здавалося, він зник.

Все більше і більше турбуючись за нього, вона, врешті-решт, побігла в місто Хавтон, розшукала Дженсен і попросила її допомогти. Вимушена поспішати, Дженсен вирішила залишити свою улюбленицю, козу Бетті, в невеликому загоні.

Бетті не зраділа цьому, але Дженсен була сильно стурбована пошуками зниклого чоловіка. До того часу, коли вони повернулися з невеликим пошуковим загоном, сонце вже сіло.

Поки Оуен і його дружина Мерілі, Енсон і Дженсен серед невисоких пагорбів розшукували її зниклого чоловіка, Лаура виявила щось, що не очікувала знайти. Це, безсумнівно, потрясло її. Жінка не сказала, що її так стривожило, вона хотіла, щоб Дженсен побачила це на власні очі.

Лаура обережно підвела голову, щоб впевнитися.

Вона вказала пальцем у морок і одночасно обернулося так, щоб Дженсен могла почути її шепіт.

— Там.

Охоплена очевидним занепокоєнням Лаури, Дженсен акуратно витягнула шию і вдивилася у пітьму.

Могила була розкрита.