Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 60

Ми не вправі виправдовувати власні помилкові рішення такими речами. Зрештою, кожен з нас живе власним життям, і тільки сам відповідальний за нього.

Енн кивнула.

— Ті самі помилки, про які ми говорили, — вона ласкаво погладила Ніккі по спині. — Але ти виправила свої помилки, дитя. Ти навчилася нести відповідальність за свої помилки. Ти все зробила правильно.

— Коли я нарешті усвідомила, як глибоко помилялася, і спробувала виправити свої помилки, я не вважала, що це їх яким-небудь чином виправить, але обіцяю тобі, Енн, якщо Річарду небудь знадобиться, я зроблю це для нього. Це те, що зробив би справжній друг.

Енн посміхнулася.

— Здається, ти й справді стала йому другом, сестра.

— Ніккі.

Енн посміхнулася.

— Ну, значить, Ніккі.

Ще з десяток факелів вони пройшли мовчки. Ніккі відчувала полегшення від того, що Енн нарешті її зрозуміла. Вона була впевнена, що людина ніколи не буває занадто старою, щоб зрозуміти щось нове.

Вона сподівалася, що Енн дійсно зрозуміла, що це не було якоюсь хитрістю, ще одним способом підпорядкувати події своєму впливу. Можливо, Натан і справді змінив її, як запевняла Енн.

Ніккі вона здавалася щирою. Вона відчувала, що саме ця розмова з Енн була тою, якої вона чекала все життя.

— Це мені нагадало, — вимовила Енн, — Натана і ті страшні речі, що я мала намір з ним зробити, перш ніж він допоміг мені прийти до тями. Дещо важливе лишилося в підземеллях.

Ніккі оглянула свою примовклу супутницю.

— І що ж?

— Я збиралася…

— Ану, ану, — пролунав голос.

Ніккі завмерла на місці, піднявши очі саме вчасно для того, щоб побачити три жіночих силуети, що виступили з лівого коридору перед ними.

Енн в подиві втупилася на них.

— Сестра Ерміна?

Сестра Ерміна гордовито посміхнулася.

— Кого я бачу? Аббатиса власною персоною — знову жива! — вона повела бровою, — Втім, цю проблему можна виправити.

Енн всією вагою заштовхнули Ніккі за свою спину.

— Біжи, дитино. В твоїх силах захистити його.

Ніккі ні на мить не сумнівалася, кого мала на увазі Енн.

Маючи досвід незліченної кількості смертельних сутичок, Ніккі знала, що спроба втекти буде явною і летальною помилкою. Замість цього, вона піддалася інстинкту і опустила руку на плече Енн, закликаючи кожну крихту темної сили, якою вона володіла.

Ніккі дозволила ніяк не стримувати в собі пробудження неприборканого насильства по відношенню до цих трьох жінок, що стояли в нижній частині залу.

І в цей же самий момент вона прийшла в замішання — їй не вдалося отримати зв'язок з силою і у неї нічого не вийшло, — вона зрозуміла, що в межах Народного Палацу її сила, по більшій частині, марна. Страх всією вагою навалився на неї.

Внизу по коридору зблиснула блискавка. Різкий звук, що вибухнув по залу, оглушував. Спалах світла розряду дуги енергії крізь білий коридор майже засліпив її.

Чорні нитки густого мороку хитромудро переплетені зі спалахом блискавки, видавали гуркітливе поєднання, яке в місцях зіткнення потріскувало і видавало ляскіт. Розліталися іскри. Здавалося, саме повітря загорілося. Складова магії Збитку була настільки чорною, що це походило на втілення самої порожнечі. По суті, так воно і було.

Мармур, яким була покрита підлога, стеля і стіни вкрилися рваними тріщинами в місцях дотику блискавки. Рикошет енергії повсюдно вибивав зі стін кам'яні крихти, що розліталися по залу.

Мармуровий пил здійнявся в повітря, яке здригалося від ударів вивільненої енергії об стіни. Вибух задув вогонь кількох найближчих факелів.

Незважаючи на те, що її здібності були ослаблені стримуючим полем, в той момент, коли вона торкнулася свого Хань, Ніккі все ж змогла скористатися своїм Даром і відчути звичний зсув часу свого сприйняття.

Її руки і ноги немов налилися свинцем. Світ, в межах її кругозору, немов сповільнився, майже зупинився.

Вона могла бачити кожну крихту каменю, яка перекидалася в польоті і прямувала в її сторону в задимленому коридорі. У неї було навіть достатньо часу, щоб у завислому часі-просторі порахувати їх всіх. Вона могла бачити кожну частку, шари і хмари, що обертаються в польоті.

Поки дико стрибаюча блискавка дуже повільно била по всьому периметру залу і ззаду і спереду, вона залишала у очах Ніккі сліпучі відблиски спалахів. Блискавка розбивала будь-який камінь, до якого торкалася.

Хоча світ навколо і сповільнився, її свідомість стрімко намагалося знайти спосіб зупинити те, що невгамовно насувалося на них.

Але нічого з її магічних здібностей, не підходило того, щоб змогло зупинити об'єднану Магію Приросту і Збитку, сплетених разом в такий сильний заряд. Енергія магії трощила камінь до самої основи. Повітря сичало.

Немов трос рідкого світла, блискавка, безперешкодно звиваючись по коридору, прямувала до Енн, що стояла перед Ніккі. Ніккі занадто добре розуміла, яка на них обрушиласяся сила. Вона знала природу трьох жінок, що стояли перед ними. Вона розуміла, який вид смертельної сили був покликаний ними.

Ніккі, не маючи в запасі ні найменшого часу, щоб викрикнути застереження, замість цього потягнулася, щоб схопити аббатису і відсмикнути її геть зі смертельного шляху. Вона дотяглася до сірого плаття. І почала повільно стискати свої пальці.

Це було змагання, що виявиться швидше: чи встигнуть стиснутися її пальці, і, надійно захопивши плаття, відтягнути Енн від блискавки, яка швидко підлітала по немислимій траєкторії. Але Ніккі знала, що блискавка в дійсності була твердо контрольованою.

Потріскуючий розряд енергії підскочив збоку і врізався точно в невисоку жінку. Осліплюючий спалах, пробивши її наскрізь, вилетів зі спини. Удар величезної сили вирвав аббатису із слабкого захоплення Ніккі.

Присадкувате тіло Енн врізалося в стіну з такою силою, що мармурова плита потріскала. Безумовно, цей удар роздробив кожну кістку в її тілі.

Але Ніккі вдалося помітити, що Аннеліна Алдуррен була мертва ще до того, як вона обрушилася на стіну.

Блискавка різко зникла. Від удару грому в вухах Ніккі продовжував стояти дзенькіт. Від післясвічення стояли відблиски в очах.

Енн, з завмерлим виразним поглядом в мертвих очах, ковзнула на підлогу і обрушилася обличчям вперед. Потік крові з'явився з-під неї, розтікаючись по білому мармуру.

Три жінки знизу залу, мов три стерв'ятники, що видерлися на мертву гілку, стояли пліч-о-пліч, спостерігаючи за Ніккі.

Ніккі знала спосіб, яким вони змогли зробити подібне, для неї він означав смерть: вони об'єднали свою силу. Вона й сама, коли вони вперше були захоплені Джеганем, об'єднувала свою енергію з іншими Сестрами Тьми. Всі втрьох вони діяли, як одне ціле і саме завдяки цьому тільки що зуміли скористатися своїм Даром у Палаці.

Але чого не могла зрозуміти Ніккі, так це того, як вони проникли сюди. Вона чекала, що в будь-яку секунду блискавка запалиться знову, і її спіткає та ж сама доля, що і Енн. Був час, коли її абсолютно не турбувало, що з тієї чи іншої причини вона помре.

Тепер же її це хвилювало. Її дуже турбувало це. Вона моторошно шкодувала, що не зможе вчинити гідний опір перед тим, як померти. Ну, хоча б це відбудеться швидко.

Сестра Ерміна посміхнулася злорадною посмішкою.

— Ніккі, дорога. Як приємно бачити тебе знову.

— Ти попала в погану компанію, — додала Сестра Джулія, притискаючись до Сестрі Ерміни праворуч.

Кремезна Сестра Грета, яка примкнула до неї зліва, теж втупилася в Ніккі пильним поглядом.

Всі троє були Сестрами Тьми. Сестра Ерміна звільнилася від влади Джегана разом з Юлією, Цецилією і Тові. Ці сестри самостійно вчотирьох закликали Вогняний ланцюг, захопили Келен і запустили в гру шкатулки Одена.

Але Сестри Джулія і Грета, яких Ніккі теж знала досить добре, довго залишалися бранками Джегана. Те, що Сестра Ерміна з'явилася з цими двома, було якоюсь нісенітницею.

Не маючи часу, щоб розібратися, чому ці троє з'явилися разом, Ніккі вирішила, що раз вже судилося померти, то вона, по крайній мірі, спробує поборотися.