Кодло - Соколян Марина - Страница 13

Сьогодні професор Ольберт розказував про те, як можна створити світ, відмінний від дійсного, найменшим зусиллям. Наприклад, якась популярна газета публікує інтерв’ю з політиком, і коректор пропускає в тексті частку "не". Так виникає невеличке відхилення, яке матиме значно більший ефект, ніж будь-які наступні спростування. Ех, вищий пілотаж, подумалося мені. Яка гарна можливість для диверсії…

До пари нашого куратора ми вже остаточно прокинулися. Алан Арт був у доброму гуморі і весело оповідав нам, як на замовлення британських спецслужб розкручував бездарний роман декого Флемінга. Єдина його цінність була в епічному образі, який вдалося створити автору. От, повідомив професор, як тяжко доводиться працювати міфотворцям, по піщинці визбируючи матеріал для роботи.

— А що ви мені принесли? — нетерпляче мовив він, завершивши оповідь, — Попередня група ТАКЕ вигадала! Не знаю навіть, як ви з нею будете змагатись. Це для мене, щоб ви знали, предмет особистих амбіцій — наша давня суперечка з Бамбузлом… Ну, давайте сюди ваш план! Що тут у вас?… А, яке однотипне мислення… Гм-м… Ой-йой!… Так…

Ми, затамувавши подих, чекали на вирок.

— Е-ее, добре. Ну, що я вам скажу, діти мої… Тяжко вам буде. Треба тут дещо переробити. Багато переробити, — Пан Арт зітхнув, — Так, шотландський сепаратизм треба прибрати. Це вже не актуально. Сексуальні збочення теж заберіть, заради всього святого. Цікаво, хто це вигадав?

Дафна і я перезирнулись, ледве стримуючи нездоровий сміх.

— Далі… ну, історичне тло якесь вам треба залишити. Джон Нокс тут був раніше. Хоча, в принципі… Добре, протестанти нехай залишаються. І змова Лордів Конгрегації. А що, непогана ідея. Пропаганда Реформації у всьому світі шляхом диверсій та масових вбивств…

— Так, ми взагалі думали приписати туди ж Святого Варфоломія і Ля Рошель, — прокашлявшись, мовив Еван.

— І, до речі, — здогадалась я, — це пояснювало б успіх протестантського Нового Світу, в сенсі Сполучених Штатів. А згодом — і глобалізація…

— А Школа, — підхопив Боян, — це в нас — кузня кадрів для подальших "спеціальних операцій".

— Ага, — заусміхався Алан Арт, — нічогенька така тенденція вимальовується. А навіщо ж британським Лордам Конгрегації потрібна глобалізація?

Всі повернулися до мене, як авторки недоречної ідеї.

— Як навіщо? — розгубилась я, — А світове панування? В Штатах вже давно маріонеткове правління, а вся влада належить Конгрегації.

— Он як? — розсміявся професор, — Добре що повідомили. І що, жодних масонів?

— Ха! Це пошло! — оголосила Дафна, — Вони давно вже вийшли з моди!

— А ще, а ще може бути, — збуджено докинув Еван, — що масони якраз і служили прикриттям для цієї організації!

Пан Арт ще довго критикував наш план, але було видно, що він загалом задоволений розмахом нашої фантазії. Міф, якось казав він, повинен пояснювати явища глобального масштабу, і мені, очевидно, випадково вдалось потішити його своєю вигадкою. Проблема ж полягала в тому, що ми навіть не здогадувались, що нам робити з цією ідеєю у локальному масштабі.

— Так, діти мої, уважно слухайте лекції нашого шанованого декана Фелоні, — порадив насамкінець наш куратор, — будете вчитись формувати громадську думку в окремо взятому освітньому закладі. І, до речі, зверніть увагу на практикум з фальсифікації. Може знадобитись.

Фальсифікація була одним з найбільш корисних предметів нашої Школи. Останнього разу пан Аспер розказував нам, як підробляти підписи. Дуже цікава справа: тут і елементи графології і різні прийоми побутового копіювання — за допомогою "світлоскопа", нагрівання, вареного яйця і т.д. Сьогодні ж, професор Аспер, немовби відчувши, що саме нам потрібно, почав розповідати про фальсифікацію артефактів, зокрема різних таємних документів. Як виявилося, цією справою здебільшого займалися спецслужби, і виходило, що, якщо лише таємний документ стає надбанням громадськості, то вірогідність того, що він справжній практично нульова. От наприклад, лист отриманий Огюстеном Баррюлем, знаним анти-масоном, від якогось офіцера Дж. Б. Симоніні, де йшлося про те, що, виявляється, французьку революцію організували підступні каменярі. Баррюль з того скористався, розвинув сюжет до абсурду і поклав фундамент багатовіковій конспіративістській параної. А, як з’ясувалося згодом, лист той був написаний французькою таємною поліцією аби змусити Наполеона відмінити деякі привілеї, надані євреям. Всього лише. А взяти "Протоколи Сіонських Мудреців", створення яких було спонсоровано російською "охранкою"? І до чого то призвело? Знов таки, второваним шляхом, геноцид…

Ми слухали пана Аспера, серйозного огрядного чоловіка, який був би схожим на суддю, аби не його характерний піратських прищур, і хижо перезиралися. Ось що нам потрібно! Артефакт! Відразу після пари ми загальмували коло великого вікна у холі аби обговорити різні можливості втілення ідеї. Ця справа настільки нас захопила, ми що заледве не пропустили обід. Ну, принаймні, він встиг охолонути.

— Так, панове, — мовив Еван, бовтаючи ложкою в холодному крабовому супі, — все ж таки, що ми реально можемо створити на підтвердження нашої теорії?

— Наскільки я знаю… — мовив Боян, — а знаю я напевне, бо лише вчора читав біографію Нокса, його могила так точно і не відома…

— Ти що, пропонуєш фальсифікувати поховання?! — вразилась Дафна, — А кого будемо ховати? В мене є кілька кандидатур!

— Е ні, — зітхнув Едгар, який теж вирішив приєднатися до нашої ініціативної групи, — треба щось більш переконливе.

— Може лист? — запропонувала я, — Лист Нокса до Лордів, де йдеться про плани скинення Марії Тюдор і захоплення влади в Шотландії?

— Непогана думка, — погодився Еван, — лише уяви собі… Це десь 1560 рік. Як відтворити стиль і стан документа? Добре би щось більш сучасне…

— План створення Ку-клукс-клана? — підкинула ідею Дафна.

— А чого раптом ККК? — не зрозумів Боян.

— Ну а як же ж? Не пам’ятаєш? — здивувалася Дафна, — Їхній ідеал — WASP, білі англосаксонські протестанти .

— Гм-м… — протягнув Едгар, — це вже ближче.

— Слухайте, — раптом здогадалась я, — наше завдання — прив’язати до цього всього Школу, так? Значить треба…