Покров - Дашвар Люко - Страница 88

Злі пробивали, а добрі не падали. Лиш хиталися, зчіпляли

руки — скільки ж часу вистоять?! Чи встоять?!

— Дитину! Дитину забирайте! — вила Станіславина душа.

— Не дайте дитині згинути! — благала душа Яремина.

Отак і забули про Мар’яну.

— Я — ціна… — видушила разом із переймами, втратила

свідомість.

— Господи, мамо! Вона померла?! — Аїда ридала беззвуч-

но, хльоскала доню по щоках. — Мар’яночко! Мар’яночко!

— Вийдіть усі! — почула за спиною владний голос. Озир-

нулася — Кривошиїха у дверях стоїть. Темна, страшна, а зуби

білі, міцні — всі до одного в роті.

І не пискнули — вибігли до малої кімнати, обійнялися —

плакали, благали: «Та вже нас прибери, Боже! Мар’янку за-

лиш! І дитятко».

377

Кривошиїха над породіллею нахилилася, забубоніла щось

тихо, піднесла до Мар’яниного носа травичку суху.

— Відпочила? — спитала, коли Мар’яна здригнулася, роз-

плющила очі.

— Я — ціна… Хай… Бабо… Поможіть дитині народити-

ся… — прошепотіла слабко.

— Не такий твій гріх страшний, щоби в помочі відмови-

ти, — тріскучим голосом відповіла Кривошиїха. — Усе, що

можу, зроблю, а чи поможе — не знаю, бо неможливе стало-

ся: два потічки покинули русла свої, нові пробили, аби в одну

течію злилися.

Присіла поряд, руку на Мар’янин живіт поклала:

— Не здавайся, гілка з дерева Дорошевого! Трудися…

Мар’яна відчула, як наближаються перейми, очі лізли з ор-

біт — перед очима все билися душі, та покров ставав міцні-

шим. Дедалі міцнішим. Закричала відчайдушно і моторошно,

очі залило чорнотою. І раптом відчула неймовірне легке бла-

женне щастя — душа відірвалася від тіла, понеслася до сонму

виснажених, скалічених, та незборних душ, які огорнули її

міцним непробивним покровом.

— Агов… Повертайся! — Кривошиїха била по щоках, при-

мовляла: — Повертайся… Ще помреш… Усі помремо, а поки

поживи!

Мар’яна розплющила очі — все пливло. У нескінченному

білому просторі світило нове сонце.

— Я жива?

— Син у тебе… Восьме коліно роду Дорошевого, — відпо-

віла Кривошиїха і раптом усміхнулася. Ніхто до того бабиної

усмішки не бачив.

Поклала Мар’яні на груди живе голе дитятко: смішно виги-

нало вуста, схлипувало тихо, ніби жалілося, що так важко на

світ Божий народитися.

Мар’яна обережно обійняла дитинку тремтячими руками.

Очей із синочка не зводила.

378

— Дякую, що не лишили без помочі, Кривошиїхо, — про-

шепотіла.

— Раніше би прийшла… — відповіла баба. — Та біля пан-

ських руїн неможливе сталося — джерело нове землю проби-

ло, залило все. Широке, міцне. Ріка в Дорошівці буде. Дім твій

біля нової ріки…

А з неба на те дивилася зранена битвою, понівечена, та не-

зламна вічна душа Яремина. Усміхалася втомлено і щасливо.

— Хай би Яремою хлопця не називали, — шепотіла. —

Андрієм би… Дід Андрієм звався… Славний козак був. У Чер-

нігівському козацькому полку ніхто краще за Андрія Дороша

шаблею не володів…

Зміст

Розділ 1. Ярема .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. . 5

Розділ 2. Мар’яна .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 33

Розділ 3. Загублені. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 56

Розділ 4. Ярко .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 100

Розділ 5. Гірше не буває?... .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 143

Розділ 6. Останній Дорош .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 191

Розділ 7. Наосліп. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 221

Розділ 8. Родина .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 249

Розділ 9. Захований рід .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 272

Розділ 10. Заповіт .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 316

Розділ 11. Неможливе .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 348

Літературно-художнє видання

ДАШВАР Люко

Покров

Роман

Головний редактор С. С. Скляр

Керівник проекту З. О. Бакуменко

Завідувач редакції Г. В. Сологуб

Відповідальний за випуск О. В. Стратілат

Редактор Т. М. Віланова

Художній редактор Т. О. Волошина

Технічний редактор І. О. Гнідая

Коректор В. М. Немашкало

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а

E-mail: [email protected]/* */

НЕОДНОРАЗОВИЙ ЛАУРЕАТ

КОНКУРСУ «КОРОНАЦІЯ СЛОВА»

Усе життя Іветта присвятила хворому синові

Платону. Врешті самовіддана мати вирішила ку-

пити сину-інваліду живу ляльку, дівчину з глухо-

го села на ім’я Рая. Та зненацька Раїса вий шла

з-під контролю… Чи зможе світло однієї любові

розігнати морок іншої?

У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш.

Тим більше — палку пристрасть дівчини-шко-

лярки Катерини до одруженого чоловіка Рома-

на, батька її однокласника Сашка. Але невдовзі

хлопець гине. У його трагічній смерті звинува-

чують Катю. Дівчина страждає. Та біда одна не

ходить… Куди подітися засудженій громадою,

наляканій та самотній Каті? Чи знайде вона своє

щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами до-

лі? Всевишній знає правду і не покине невинну

душу на поталу юрбі.

На хуторі з’являється тендітна міська дівчина

Майя. Навіщо вона тут? Невже міська повія

приїхала сюди зваблювати чоловіків? Так вважає

місцева красуня Тома. Чи вона втекла від одного

кохання у пошуках іншого? Адже майстер на всі

руки Толя прикипів до неї всім серцем! А може,

вона відьма, бо зруйнувала гніздо крука й випила

яйця? Майя ховається від світу зі своєю страш-

ною таємницею. Чи зможе хтось розгадати її?

ВІД НАЙВІДОМІШОГО

АВТОРА УКРАЇНИ

Зворушлива історія про кохання, пронесене через роки страждань, про

сімейні таємниці. Авторка вміє достукатися до серця свого читача, розповісти історію, яка близька кожному. Герої роману «Молоко

з кров’ю» — звичайні селяни, прості люди, але між ними розгорають-

ся справжні шекспірівські пристрасті.

Чи можна досягти успіху, не зрадивши себе? Люба впевнена, що так.

Вона вчиться, працює в заможній родині і навіть змогла приборкати

нахабну господиню. Але несподівано перед дівчиною постає вибір —

залишатися гордою і самотньою чи бути поруч із коханим хлопцем, мати

якого — та сама жінка, в якої вона працювала…

КОХАННЯ ЧИ ГРОШІ?

Пристосуванець, метросексуал і бунтар у пошуках відповідей

Макар — пристосуванець, користолюбний хаме-

леон за кермом службової автівки, у клітці чужої

квартири, у тягучих обіймах обридлої коханки…