Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро - Страница 17

– Не расслабляйся, Артур. Моя профессиональная интуиция подсказывает, что рабочий день у нас еще не закончился. Как минимум, у одного клиента должны появиться новые идеи относительно расширения бюджета своей предвыборной кампании…

І справді – наступної миті у двері номера гучно постукали і політтехнологи почули голос Бабая:

– Господин Боженко, откройте!! Асистент захоплено прошепотів:

– Нестор Евграфович, вы тоже – гений! Вы – выдающийся гений!

Частина 5

Іміджмейкер, асистент і Підвальський сиділи у залі готельного ресторану за столиком, накритим на чотирьох, і збиралися обідати. Вони чекали саме четвертого, який з невідомих причин затримувався, і розмовляли. При цьому Нестор Євграфович у новому чорному костюмі звично крутив у руках свої золоті окуляри, що віщувало важливу ділову зустріч.

Артурчик у незмінному піджаку в клітинку робив якісь помітки у своєму товстезному добряче потертому записнику. А Підвальський, з новою папуго-подібною зачіскою, у помаранчевій жилетці, випромінював життєлюбність і уособлював найсміливіші тенденції в авангардній моді. Чим і привертав увагу відвідувачів та персоналу ресторану.

Попри свою іміджеву широко задекларовану сексуальну орієнтацію і водночас – перенасичене спілкування з найвродливішими представницями протилежної статі, життєлюбний Михайло Підвальський жваво підморгував усім офіціанткам, які опинялися неподалік. Загалом – дивлячись на телезірку, здавалося, що він бабій – хоча це була чистісінька правда – і що за вікном травень або червень. Але аж ніяк не початок березня.

Нестор Євграфович вкотре подивився на годинник і, звертаючись до Підвальського, жартома зауважив:

– Что-то твой Леша задерживается… Все уже почти остыло. Будем считать, что он снял свою кандидатуру в мою пользу.

Підсовуючи ближче до себе тарілку з першим, іміджмейкер вдоволено додав:

– Чего мне, действительно, не хватало в Москве, так это настоящего украинского борща и котлет по-киевски…

Підвальський, потягуючи коньяк і роззираючись навкруги, з єхидністю підтримав жарт друга:

– Нестор, это самая экзотическая версия твоего возвращения на родину. Такую трогательную легенду я могу озвучить в своем ближайшем шоу…

Телезірка провів поглядом молоденьку офіціантку і за хвилю, вже цілком серйозно, додав:

– По самому льготному тарифу…

– Ладно, Миша, шутки в сторону, – по-змовницьки зупинив його іміджмейкер і, сьорбаючи свій улюблений борщ, промовив:

– Сегодня утром мне звонил из Кремля Владимир Владимирович. Он интересовался рейтингами украинских партий и прогнозом будущего состава Верховной Рады.

Підвальський, пожвавлюючись, поставив на стіл щойно наповнену – вже п'яту – стопочку вишуканого азербайджанського коньяку:

– Нестор, ты как всегда, по адресу! Только вчера наш президент поручил мне заняться партийными рейтингами, – діловито повідомив він. Іміджмейкер, мабуть, і не чекав іншої відповіді. Він поміняв блюда, відрізав не кваплячись шматок котлети по-київськи і, старанно розжовуючи її, погодився з шоуменом:

– Правильно, Мишенька! Я всегда говорил, что выборы – это слишком серьезное дело, чтобы доверять его простым избирателям, не имеющим нашего с тобой кругозора.

Асистент з помітною шанобливістю запитався у телезірки:

– Михаил Саркисович, у вас уже есть предварительные оценки?

– А как же, молодой человек, – зверхньо і поблажливо відповів той, знову відпивши півстопочки коньяку, хоча насправді Артурчик був його ровесником. Ще раз нишком зиркнувши на асистента свого друга, телеведучий відчув, що перегнув палку, – оскільки атмосфера та й стосунки між ними трьома були дійсно приятельськими. Щоб виправити свою неоковирність, Підвальський, приязно посміхаючись та змінивши тон, по-дружньому поклав свою руку на Артурчикову і вирішив пояснити далі:

– Конечно, есть, причем самые беспристрастные! По предварительным расчетам, каждый процент рейтинга в моем шоу обойдется любой партии в десять штук баксов!

Артурчик зиркнув на шефа – той був захоплений своею котлетою. Зніяковілий асистент почервонів і обережно вивільнив свою руку з руки Підвальського. Оскільки його – Артурчика – не було у списку близьких друзів телезірки, яким була відома велика страшна таємниця кумира секс-меншин.

Непомітно до їхнього столика підійшов чоловік, якого, власне, й чекали. Це був доволі енергійний на свої 40 – 45 років чорнявий чоловік в легкому чорному светрі і зі шкіряним портфелем. Підвальський запопадливо підсунув гостю стілець і, запрошуючи його до столу, представив свого знайомого політтех-нологам:

– Нестор, познакомься, – Алексей Егорович Смотрянский, генеральный продюсер нашего лучшего телеканала.

– Лёша, – вів далі ведучий шоу, – это и есть знаменитый Нестор Евграфович!

Смотрянський, підсідаючи за стіл, одразу ж пояснив причину свого спізнення:

– Извините, Нестор Евграфович, за опоздание, но из-за нашего общего друга, – телевізійник кивнув у бік Підвальського, – меня прямо на девять утра вызвали в администрацию! – і додав, втомлено звертаючись до Під-вальського:

– Михал Саркисыч… Миша… что ты там наговорил вчера в своем шоу?

– А в чем дело?! У меня список приглашенных и все рейтинги одобрены лично Президентом… – помітно занепокоївся той.

– Кем-кем одобрены? – суворим тоном уточнив Генеральний продюсер.

Підвальський почав втрачати впевненість у щойно сказаному:

– Ну-у, советником Президента…

– Кем? – перепитав Смотрянський ще суворіше.

Підвальський осягнув, що хитрувати чи заперечувати вже немає сенсу і майже змирився.

– Ну, помощником советника Президента… – неголосно сказав він.

Проте, керівник телеканалу вирішив дотиснути шоумена:

– Миша, даю последнюю попытку… – так само неголосно, але суворо промовив він. І Підвальській, остаточно деморалізований, вирішив зізнатися, чого він не робив уже дуже давно:

– Позавчера, когда я пил кофе с секретаршей помощника советника Президента, она сказала…

Іміджмейкер, щоб якось урятувати свого розчавленого колегу, підморгнув асистентові і весело зауважив:

– Гм-гм! Узнаю друга Мишу! Значит, теперь у них это называется «пить кофе»…

Розрахунок Нестора Євграфовича справдився – Смотрянський продовжив, але перейшовши зі звинувачувального тону на повчальний:

– Вот видишь, Миша, если сильно постараешься, можешь быть честным человеком! А теперь скажи мне, честный человек, для кого ты придумал эту байку про личное президентское одобрение?

Нестор Євграфович знову вирішив допомогти своєму другові – він поплескав вже підпилого зніяковілого Підвальського по плечі і виголосив:

– Да чего уж там, и так все ясно! Только представьте, что бы устроила Мишина жена, если бы вдруг узнала, что он не в кабинете президента сидел до утра, а… гм-гм… пил кофе с секретаршей помощника его советника!

І щоб остаточно перевести розмову в інше русло, іміджмейкер кивнув асистентові, щоб той усім наповнив чарки. Сам Нестор Євграфович знову підсунув до себе тарілку і, зосереджено відрізаючи шматочок котлети, поцікавився у Смотрянського:

– Так что там в администрации?

– А что там сегодня может быть? Так, предпраздничная суета… – пригубивши чарку і також заходившись біля котлети по-київськи, відповів Смотрянський.

Іміджмейкер намагався пригадати, яке саме свято очікується, але не згадав, і тому весело запитав:

– Какой праздник? До выборов еще ого-го…

– При чем тут выборы? Завтра – восьмое марта! – відповів здивований необізнаністю політтехнолога Смотрянський.

Іміджмейкер перезирнувся з Підвальським:

– Слушай, Миша, а ведь точно! – тихо сказав він.