Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро - Страница 34

Симорозенко не зауважив цього «переведення стрілок» і з мудрим виглядом почав розмірковувати:

– Ну… классовая борьба… преступность и коррупция… восстановление Союза… А! Вспомнил! Конечно же – здоровье! Это, понимаете ли, у них возрастное…

– Здоровье? Это, действительно, нетривиально… – посміхнувся іміджмейкер і взявся переглядати газету з телепрограмою:

– Так-так-так… Вот! – 14.30 тележурнал «Будьте здорові!»! Артур, ноги – в руки, деньги – в зубы, и мигом на телевидение! А вы, Никита Ильич, быстро вспоминайте все, что знаете про медицину. У вас эфир через два часа.

Щойно Симорозенко вишов з кімнати – Артурчик зателефонував до Богдана Сливки і домовився з ним про зустріч у номері імідж-мейкера. Той не забарився і за півгодини вже сидів між політтехнологами і переконував їх у рішучості своїх намірів та непохитності своєї партійної позиції:

– Я розумію, панове, що ситуація складна і невизначена. Але я не втрачаю волі до перемоги, бо в критичних випадках мене завжди надихають слова великого Кобзаря: «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь!».

– Тобто? Мені здається, Богдане Степановичу, що вчитися вже немає часу… – зауважив іміджмейкер, стурбовано похитуючи головою. Сливка охоче погодився з політтех-нологом:

– Справді, пане профессоре, і саме тому настав час не цуратися нетривіальних та несподіваних кроків задля мобілізації виборців, які ще не визначилися.

– Пане Сливко, можете не турбуватися. У нас для вас є чимало нетривіальних та несподіваних ідей, але ж їхня реалізація обійдеться ой як недешево! – діловито мовив Нестор Євграфович. Націонал-демократ неспокійно завовтузився на кріслі і спитав:

– Як недешево?…

– Десь, приблизно, отак: – малюючи на папірчику цифру, сказав політтехнолог.

– Невже всі оригінальні ідеї коштують таких великих грошей?

– Дев'ять з десяти, – не змигнувши оком вів далі іміджмейкер.

Сливка з надією поглянув на нього і, хитро примруживши очі, запитав:

– То, може, спробуємо цю десяту?

– Артуре Андрійовичу! – охололим голосом звернувся Нестор Євграфович до помічника: – Ознайомте нашого вельмишановного клієнта з варіантом номер десять!

Асистент натиснув на клавішу комп'ютера – із принтера виповз аркуш паперу. Артурчик взяв «варіант № 10» і офіціозно-пафосним голосом прочитав:

– Вариант номер десять – «Наедине с электоратом». Кандидат обходит все квартиры своего избирательного округа и лично убеждает каждого избирателя отдать за него свой голос.

– Пане Артуре, а чи підпадає наш випадок під цей варіант? – так само холодно, як і раніше, запитав Нестор Євграфович:

– Безуслівно, пане Нєсторе! – в черговий раз невдало спробував продемонструвати свою українську асистент, після чого продовжив пояснення вже рідною мовою:

– Исходя из нашей электорально-психологической модели округа, Богдан Степанович легко сагитирует практически каждого отдельно взятого избирателя благодаря своему интеллекту и высокому уровню национального самосознания!

Іміджмейкер рвучко підхопився з крісла і простягнувши руку розгубленому Сливці, промовив:

– Ну що ж, пане Богдане, у добрий час! Поспішайте, скоро ваші виборці почнуть повертатися з роботи – і ви їх зможете «накрити» на гарячому, я маю на увазі – під час вечері!

Сливкова шия напружилася. Він на хвилю уявив, як він ходитиме по квартирах у Центральному виборчому окрузі і вмовлятиме мешканців віддати свій голос за нього – Сливку. Націонал-демократові стало дуже-дуже сумно. Він хотів щось сказати, але не знайшовся і, тяжко зітхнувши, поліз рукою до внутрішньої кишені. Нестор Євграфович помітив Сливковий жест і витлумачивши його по-своему, заспокоїв клієнта:

– Не турбуйтеся, Богдан Степановичу, ця порада безкоштовна…

Раптом Сливка обм'як і осів у крісло. Неспроможний вимовити ані слова, він схопився за серце і тремтячою рукою показував на телевізор, що працював упродовж усієї їхньої зустрічі з вимкнутим звуком. Політ-технологи повернули голови і побачили на екрані Симорозенка. Той, зодягнений у червоні плавки зі серпом та молотом, ніжився у ванні гідромасажера. Артурчик увімкнув звук. Лівий кандидат саме звертався з екрана до глядачів:

– Товарищи! Водяные пузырьки гидромассажера фирмы «Куглер и Шмуглер» активизируют красные кровяные тельца, питающие наш организм живительным кислородом! Кстати, голосуя за красных кандидатов, вы проявите не только политическую зрелость, но и заботу о своем здоровье!

Все ще тримаючись за серце, Сливка нарешті обурено вигукнув:

– Какой ужас!!

Потім, спохопившись, він продовжив:

– Який жах!! Я буду скаржитись у Центр-виборчком!

Іміджмейкер теж видавався вельми стурбованим. Він поклав Сливці на плече руку і зі співчуттям промовив:

– Як патріот я з вами цілком згоден – це брутальне неподобство! Але як політтехнолог я вимушений визнати, що цей рекламний трюк може суттєво вплинути на ситуацію! Артуре Андрійовичу, що дає наша електорально-психологічна модель округу? – запитав у помічника Нестор Євграфович. Артурчик натиснув кілька клавіш на комп'ютері і спробував відповісти українською:

– Хвилиначку! Та-ак! Виступ кандидата за три дня до выборов в передаче «Будьте здорові!» может добавить йому до десяти процентов голосов!

Тим часом на екрані телевізора Симорозенко, зодягнений у спортивний костюм для занять аеробікою з червоною зіркою та серпом-молотом на грудях, біг по кардіо-тренажеру.

Не уповільнюючи бігу, дещо засапавшись, лівий кандидат життєрадісно звернувся до телеглядачів:

– Дорогие мои избиратели! Блок левых сил, который я представляю, с огромным вниманием относится к проблеме охраны здоровья! Сегодня только жалкая кучка толстосумов может пользоваться этими замечательными тренажерами фирмы «Куглер и Шмуглер»! Но недолго осталось жировать олигархам и коррупционерам! Нам осталось сделать последний и решительный шаг – прийти на выборы и отдать свой голос левым силам! И тогда каждая пролетарская семья сможет бесплатно поправить свое здоровье на национализированных тренажерах «Куглера и Шмуглера»!

Сливка жалібно застогнав:

– Благаю вас, вимкніть оце! Іміджмейкер клацнув дистанційкою і щиро поспівчував своєму клієнтові:

– А що тут поробиш? – сказав він і, зітхнувши, додав: – На цього комуно-фашиста працює золото партії і ціла купа московських іміджмейкерів, відряджених самим Зюга-новим!

Сливка, все ще тримаючись за серце і відчужено розхитуючись вперед-назад, відсторонено, але патетично декламував:

– Я не здамся! Я боротимуся!

За кілька хвилин, трохи отямившись, він звівся на ноги і несподівано заспівав:

Після чого – також несподівано – націонал-демократ видобув із кишені і простягнув іміджмейкеру пухкий конверт з грошима. Нестор Євграфович перевірив вміст і одразу ж пожвавився. Потираючи руки, він вигукнув:

– О! Я бачу, однією годиною не обійдеться! Тут нам з вами працювати і працювати! Що, знайшли щедрих спонсорів?

Сливка зніяковіло відвів очі:

– Скоріше, інвесторів, – тихо промовив він. – Розумієте, група солідних бізнесменів бажає приватизувати завод «Червоний Арсенал» та швейну фабрику Клари Цеткін. Ставши депутатом, я допоможу зруйнувати ці останні бастіони більшовизму в Центральному окрузі!!

Іміджмейкер ступив крок назустріч і міцно потиснув Славкову руку:

– Це – слова справжнього патріота! Мабуть, ці солідні бізнесмени – добрі діаспоряни? – приязно поцікавився він.

Сливка зніяковів ще більше:

– Це дуже добрі і, мабуть, порядні люди… Але вони не з діаспори… Вони…

Артурчика осяяв несподіваний здогад, і він поспішно – і теж приязно – запитав:

– Москвичи?!