Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро - Страница 40

Іміджмейкер, поблажливо посміхаючись, поплескав помічника по плечі:

– Ишь, размечтался… Ладно – на Кипре отдыхаем – никакой политики, никаких выборов, никакой социологии. А потом… Что там у нас в следующем году?

Артурчик дістав свого записника – точніше, один з його томів – і почав вишукувати у своїх нотатках потенційні місця для застосування їхніх авангардних політтехнологій у не такій уже й далекій перспективі:

– Десяток местных выборов в России…

– Гм-гм… – зморщився іміджмейкер і тяжко зітхнувши, промовив:

– Мы уже убедились, что нет пророка в своем Отечестве.

Асистент перегорнув кілька аркушів свого нотатника-конспекта і продовжив:

– Есть еще несколько парламентских выборов в Средней Азии…

Нестор Євграфович пожвавився і потер долоні.

– Та-ак, уже теплее! – сказав він. Артурчик перегорнув ще кілька листків і

вів далі:

– Ну и в Африке у парочки диктаторов перевыборы. Разумеется, демократические, под контролем международных наблюдателей…

Іміджмейкер багатозначно підняв догори вказівний палець і радісно оголосив своє, як завжди, правильне рішення:

– Вот! На остальные мелочи даже не будем отвлекаться. Ничто не стоит так дорого, как демократическое избрание диктатора на очередной срок… – За нашу новую жизнь!!! – підвівши риску під старою, виголосив тост Нестор Євграфович. Політтехно-логи цокнулися принесеними їм бокалами.

Артурчик, погойдуючись у такт із музикою, повернув голову в бік телевізора, де саме починалося рейтинг-шоу.

– Сделайте, пожалуйста, погромче! – вигукнув він барменові.

На трибунах шаленіли глядачі, на подіумі пританцьовував Михайло Підвальський. Оркестр грав бравурний марш. На сцену вибігли грайливі дівиці у бальних сукнях. Вони по черзі танцювали з Підвальським вальс і співали на мотив мелодії «На сопках Манчжурії»:

Підвальський, відпускаючи у вільний танець останню з дівиць, широко розвів руки і розпочав свою завершальну передвиборну шоу-програму:

– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне шоу Михайла Підвальського! Останнє у нинішньому політичному сезоні! Цієї ночі усім нам справді не до сну! Ми разом з телеглядачами і гостями студії будемо в найживішому з усіх живих ефірів стежити за підрахунком голосів у виборчій комісії!

Кружляючи в танці, одна з дівиць наблизилася до ведучого і подала йому запечатаний конверт.

– Отже, ми маємо перші результати по Центральному виборчому округу нашого міста! – виголосив Підвальський і, розкривши конверт, урочисто виголосив:

– У результаті підрахунку п'ятдесяти відсотків бюлетенів лідирує відомий підприємець, жертва політичних переслідувань Володимир Бабай! – не випускаючи з рук аркуша з проміжним результатом підрахунків голосів, Підвальський завзято зааплодував. За прикладом улюбленого ведучого, студія також вибухнула аплодисментами. Перекрикуючи власноруч розпалену публіку, ведучий намагався продовжити своє шоу:

– Ми пишаємося вами, шановний Володимире Михайловичу! Ми віримо, що і до вашого глибокого політичного підпілля долетіла звісточка про всенародну підтримку вашої героїчної боротьби за економічні реформи!!

Раптом в іміджмейкеровій кишені задзе-ленкотів його мобільний телефон. Нестор Євграфович поглянув на номер, що висвітився на табло, дістав з іншої кишені й одягнув свої золоті окуляри. Іміджмейкер не поспішаючи підніс слухавку до вуха і оптимістично та дуже впевнено почав розмову:

– Так. Слухаю вас, пане Сливка! Я також дещо здивований. Але не турбуйтеся – все під контролем!… Ні, я не в студії… і не в виборчкомі… Де? У барі… Ні, я в жодному разі не знущаюся над вами. Гаразд. Тільки вам, як патріот – патріоту, відкрию таємницю вашого майбутнього успіху. Зараз ми п'ємо за ваше здоров'я разом із головою Центрвиборчкому… І він вас також щиро вітає… Так-так! Завтра зранку ви йдете у виборчком за депутатським посвідченням, а ввечері відсвяткуємо вашу перемогу!… Шануймося!

Політтехнолог поклав мобільник у кишеню і зняв окуляри.

– Выходит, что я теперь – глава Центризбиркома? – іронічно зауважив Артурчик, пригублюючи вино.

Шеф загадково посміхнувся і, піднявши свій бокал, інтригуюче промовив:

– Ах, Артурчик, сегодня ведь ночь чудес. Ты готовься – то ли еще будет!

Тим часом по телевізору продовжувалося рейтинг-шоу Підвальського. Оркестр скінчив «Ріо-Ріту». Ведучий теребив у руках новий – ще невідкритий конверт, нагнітаючи нетерплячість та інтригу аудиторії. Нарешті Підвальський, цього разу дуже неголосно, але з майстерно награною таємничістю, повідомив:

– Щойно нам доставили із виборчкому свіжі дані…

Некваплячись, він розірвав конверт і, поступово збільшуючи силу голосу, речитативом виголосив:

Після підрахунку сімдесяти відсотків бюлетенів у лідери вийшов… – після цих слів Підвальський витримав тривалу паузу, -…кандидат від об'єднання націонал-демократичних сил округу Богдан Степанович Сливка… – ведучий, а за ним і вся студія вибухнули аплодисментами. Перекрикуючи в мікрофон овації, Підвальський продовжував:

– Виборці округу не піддалися на популістські гасла, на дрібні та цинічні подачки пана Бабая, який сподівався сховати свої злочини за депутатською недоторканністю!!! Усі справжні патріоти щиро бажають Богдану Степановичу перемоги і сподіваються, що він продовжить свою героїчну боротьбу за духовне відродження нації вже в якості народного депутата!!!

Студія знову захлинулася в аплодисментах.

Артурчик був вражений. У захваті він мимоволі вигукнув на весь бар:

– Это действительно ночь чудес, Нестор Евграфович! А вы – просто волшебник!

Після фрази, проголошеної асистентом, відвідувачі та персонал кафе «Аеропорт» дружно повернули голови у бік столика політтехнологів. Артурчик, несподівано опинившись у центрі уваги, помітно знітився. Щоб задовольнити цікавість заінтригованих присутніх і якось підбадьорити свого помічника, іміджмейкер вдавано суворо і голосно поправив його репліку:

– ДОБРЫЙ волшебник, Артурчик!

Політтехнологи розсміялися. Раптом у кишені Нестора Євграфовича знову задзвонив мобільний телефон. Іміджмейкер, перетворюючи фразу асистента на гру, таємничим голосом у нього запитав:

– Хочешь еще одно маленькое чудо? Крекс-пекс-фекс! Это звонит наш краснокожий клиент…

Не чекаючи Артурчикової відповіді, Не-стор Євграфович одягнув окуляри і промовив у слухавку:

– Алё? Слушаю вас, Никита Ильич!… Асистент захлинався від захоплення. Він беззвучно аплодував і так само беззвучно тупотів ногами. Тим часом шеф, навмисно не звертаючи жодної уваги на реакцію свого помічника, продовжив розмову. Звісно ж – він говорив весело і переконливо:

– Ну, товарищ Симорозенко! Откуда у вас такое мелкобуржуазное неверие в сознательность пролетарских масс?! Я сам знаю, сколько осталось, я непрерывно держу руку на пульсе… Да что вы заладили, как какой-нибудь меньшевик – тридцать процентов да тридцать процентов! Метафизика какая-то! А диалектика, дорогой вы мой Ильич, заключается в том, что именно сейчас начинают считать голоса общежитий завода «Красный Арсенал»… Да-да, теперь только чудо может помешать вашей победе! Но мы с вами марксисты и знаем: чудес не бывает!… Так что с утра вы заходите в избирком за мандатом, а вечером мы накрываем поляну в Музее Ленина… И вам Рот Фронт, Никита Ильич!

Іміджмейкер поклав мобільник у кишеню і втомлено посміхаючись, зняв свої золоті окуляри. Артурчикові, мабуть, забракло слів для вираження свого захоплення – він покликав офіціанта і повторив замовлення.

Втім, рейтинг-шоу по телевізору тривало. Кордебалет саме закінчував танцювати «Ламбаду». На чолі «змійки» був, звичайно ж, Підвальський з мікрофоном і черговим – вже третім – конвертом в руці. Танок скінчився – він зайняв своє місце ведучого і, потрясаючи конвертом та майстерно хвилюючись, звернувся до своєї аудиторії: