Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро - Страница 41

– Шановні друзі! Щойно надійшли майже остаточні результати підрахунку голосів виборців Центрального округу! Я трохи хвилююся… – довірливо «зізнався» він людям у залі. Студія вибухнула аплодисментами.

– Отже, пані та панове… – тремтливим голосом промовив Підвальський і зробив тривалу паузу, впродовж якої, тримаючи конверт двома руками, він довірливо, наче на рідню, дивився на глядачів.

Раптом, немоби за командою – а може й справді за командою, – студія знову здригнулася від овацій. Під вирування емоцій рідного студійного натовпу шоумен, нарешті, розірвав конверт і, перекрикуючи в мікрофон заведену публіку, радісно виголосив:

– Дорогі товариші! Щасливий повідомити вам, що підрахунок дев'яноста відсотків бюлетенів показав, що робітничий клас і трудова інтелігенція нашого округу віддали свої серця і голоси безсмертним ідеям Робеспьера, Герцена і Че Гевари! Отже, з великим відривом від представників компрадорської буржуазії і замшілого націоналізму лідирує єдиний кандидат лівих сил Микита Ілліч Симорозен-ко!!!

Студія просто потонула в бурхливих оплесках. Артурчик, розчулений ходом карколомного сюжету останнього передвиборного Рейтинг-шоу, спланованого шефом, зі сльозами на очах промовив:

– Нестор Евграфович! Вы не просто гений! Вы – пророк, вы (я не побоюсь этого слова) – мессия современных избирательных технологий!

Присутні в кафе знову повернули голови в їхній бік. Іміджмейкер піднявся зі стільця і театрально розкланявся на всі боки. Артурчик божеволів від сміху, тримаючись за живіт і тупочучи ногами. Раптом знову задзвонив мобільний Нестора Євграфовича. Дістаючи з кишені окуляри і мобільник, він посміхаючись запитав у помічника:

– Ну что, Артур, ты поверишь мессии на слово, что звонит этот компрадорский Бабай?

На знак згоди асистент, все ще тримаючись за живіт, інтенсивно закивав головою і замахав руками.

– Тогда, пожалуй, не будем тратить драгоценного времени пророка. Мессия устал, – театрально промовив Нестор Євграфович, вимикаючи живлення у своїй мобілці.

Іміджмейкер заховав до кишені свої золоті окуляри і демонстративно жбурнув у смітник мобільний телефон. Раптом із динаміків над головами політтехнологів пролунало:

«Оголошується посадка на рейс до Кіпру. Пройдіть, будь ласка, до другої зали…»

– Вот и все, Артур Андреевич. Нам пора, – сказав, підіймаючись з крісла, іміджмейкер.

– Минуточку, Нестор Евграфович. Кажется, Михаил Саркисович вышел на финишную прямую… – попросив шефа Артурчик, котрий не міг відірвати очей від телевізора, де саме очікувалася кульмінація пристрастей.

І справді, наступної миті студію оглушив барабанний дріб. Кордебалет дисципліновано завмер у найрізноманітніших позах. Дівиця, крокуючи, як солдат почесної варти, урочисто вручила Підвальському останній конверт. Оглянувши трибуни, шоумен промовив:

– Отже, у мене в руках остаточні підсумки голосування. Після музичної паузи ми, нарешті, довідаємось ім'я щасливого власника депутатського мандата по Центральному виборчому округу.

Дівиці знову почали по черзі танцювати з Підвальським, співаючи на мотив «Офіцерського вальсу» такий текст:

Вальс скінчився. Підвальський у цілковитій тиші розірвав конверт, пробіг очима по аркушеві, витримав добрячу паузу і поступово нарощуючи силу голосу, промовив речитативом:

– Гм-гм… Ну що ж, цей результат не можна вважати несподіваним. Більш того, усі серйозні політологи передбачали, що виборці округу проголосують за соціальну стабільність, ідеали демократії і наступність курсу реформ. Отже, набравши шістдесят відсотків голосів виборців округу, депутатський мандат завоював… – Підвальський зробив маленьку паузу, -…голова державної адміністрації Центрального району Анатолій Степанович Макогон! – урочисто завершив він оприлюднення остаточного результату виборів.

Широко розвівши руки і так само широко посміхаючись, ведучий насолоджувався несамовитими аплодисментами зали, якими люди, котрим вдалося потрапити у студію на рейтинг-шоу Михайла Підвальського, нагороджували його за талант шоу-мена і виказували свою велику всенародну любов. Імідж-мейкер рішуче звівся на ноги:

– Ну что, Артур, на сегодня все чудеса, кажется, закончились… Рассчитайте нас, пожалуйста… – сказав він, простягаючи бармену картку.

Бармен взяв пластикову картку «Каравай-банку» і почав здійснювати з нею необхідні маніпуляції у своєму електронному пристрої за барною стійкою. За хвилю він простягнув її іміджмейкеру і з професійною посмішкою повідомив:

– Извините господа, но эта карточка заблокирована.

– Как!!? – стривожено вигукнув Нестор Євграфович.

– Сейчас уточним… – промовив бармен і зосередився на моніторі зчитувального пристрою. – Конечно, заблокирована. Ведь это карточка «Каравай-банка», – так само професійно посміхаючись, сказав він. У політтех-нологів здивовано витягнулися обличчя.

Бармен почергово поглянув на своїх оторопілих клієнтів і вирішив розтлумачити ситуацію докладніше. Він присів на стійку позаду себе і запитав:

– Разве вы не слышали – Бабай еще три дня назад сбежал и вчера налоговая заблокировала счета всех его структур…

Артурчик, запинаючись від недобрих передчуттів, поцікавився:

– Н-но п-при чем здесь «К-каравай-банк»?

– А-а, так вы не местные! – похитуючи головою, промовив бармен. – У нас все знают, что главный банк Бабая был именно «Каравай». Он просто записал его на свою любовницу Ангелину Караваеву…

Ошарашені новиною, цілковито пригнічені політтехнологи розплатилися, витрусивши з кишень останні зім'яті гривні. Перебуваючи десь у прострації, іміджмейкер відчужено продекламував:

– Страшна украинская ночь…

Артурчик оговтався від жахливого чергового удару долі першим. Він узяв свого напівнепритомного шефа під лікоть і повів його на посадку.

Політтехнологи вийшли з будівлі аеропорта, де залишалася їхня виборча ніч, їхні світлі надії і сподівання. Останній день березня зустрів їх холодним непривітним світанком і, здавалося, мертвим льотним полем. Виснажені тривалими нервовими перевантаженнями і шоковані втратою усіх зароблених нелегкого творчою працею грошей, іміджмейкер з асистентом здолали шлях до літака мовчки у гнітючому настрої. Нестор Євграфович почав потроху приходити до тями, лише коли ступив разом з іншими пасажирами на трап літака. Політтехнологи підіймалися трапом останніми. Втомлено переставляючи ноги і похмуро вдивляючись кудись у вранішню далечінь, іміджмейкер філософськи зауважив:

. – Да, Артур Андреевич, это была ночь ужасов. Однако даже после самой страшной ночи рано или поздно наступает утро…

Раптом іміджмейкер помітив якусь галасливу юрбу, що вибігла на поле з будівлі аеро-порта. Політтехнологи мимоволі зупинилися, намагаючись – зі зрозумілих причин – роздивитися цей, на вигляд доволі агресивний натовп, який досить швидко наближався до їхнього літака. За кілька секунд політтехнологи вже змогли розпізнати лідера найближчого галасливого натовпу. Це був їхній клієнт-невдаха Симорозенко, який біг попереду, значно випереджаючи свою групу підтримки. І тут Нестор Євграфович з жахом побачив ще два натовпи, що услід за першим загрозливо і невблаганно наближалися з боку аеровокзалу. З усього було зрозуміло, що ці два натовпи очолюють двоє інших клієнтів-кандидатів – Сливка і Бабай. Люди, що бігли полем, розмахували обрізками труб, арматурними прутами та бейсбольними бітами. До політтехнологів долинали їхні грізні вигуки: «Ганьба!», «Зрадників на палю!!», «Смерть имиджмейкерам!», «Выбить ему мозги!» та інші. Асистент нервово заметушився: – Нестор Евграфович, кажется, ужасы продолжаются тут даже после третьих петухов!!! – спробував пожартувати помічник і знітився, упіймавши себе на думці, що його жарт невчасний і не смішний.