Одіссея - Гомер - Страница 14

14

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

ЗМІСТ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОЇ ПІСНІ

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ

Пенелопа приносить Одіссеєві лук і стріли; побачивши їх, Евмей і Філотій проливають сльози; Антіной насміхається з них. Телемах встановлює жердини для стріляння й пробує натягнута лука; Одіссей подає йому знак, щоб він залишив лук. Женихи марно намагаються його натягнути. Одіссей відкривається Евмеєві і Філотію; вони готуються вмертвити женихів. Після невдалої Еврімахової спроби натягти лук Антіной пропонує відкласти стріляння До наступного дня. Одіссей просить, щоб йому дозволили зробити спробу; женихи проти цього, але за наказом Телемаха лук подано Одіссеєві; він його натягує, стріляє і влучає в ціль.

ЛУК ОДІССЕЇВДумку тоді подала ясноока богиня АфінаМудрій Ікарія доньці, славетній умом Пенелопі, –Лук женихам принести для змагань в Одіссеєвім доміЙ сиве залізо подати – страшного убивства початок.5] Вийшла по сходах високих на верх вона власного дому,Вигнутий тонко із міді в долоню міцну захопилаКлюч дуже гарний із держальцем зручним слонової кості.В глиб вона дому пішла з жінками служебними разомАж у комору, де в схові скарби владареві лежали –10] Золото, мідь і залізо, в труді наполегливім куте.Поряд із луком тугим лежав сагайдак там, набитийСтрілами, що вилітають із свистом і стогоном з лука.В дар Одіссей їх одержав, як був в Лакедемоні гостем,Від Еврітіда Іфіта, що був на безсмертного схожий.15] Стрілись в Мессені вони, в Ортілоха розумного домі.Мав Одіссей там борги постягать, що були йому винніЛюди цілої країни Мессенської. Перевезли-боНа кораблях многовеслих з Ітаки до себе мессенціТриста овець густорунних, ще й разом із їх пастухами.20] Ще юнаком Одіссей у цій справі послом до них їздивВ дальню дорогу, – старійшини й батько його посилали.Що ж до Іфіта – він коней шукав, – аж дванадцять пропалоВ нього кобил та мулів, придатних уже до роботи.Згодом вони до недолі і смерті його спричинились25] В час, коли з Зевсовим сином, відважним душею Гераклом,Славним у подвигах мужніх, він бачивсь, до нього прийшовши.Гостя свого він убив у власному домі своєму!Не посоромивсь тоді ні ока богів, ані столу,Де, нечестивий, його частував він. Так гостя убивши,30] Позабирав він з конюшень кобил його міцнокопитних.Отже, шукаючи їх, Іфіт з Одіссеєм зустрівся,Дав йому лука, що в дар від великого мав він Евріта, –Той залишив його сину, вмираючи в домі високім.А Одіссей йому гострий дав меч та ще й списа міцного –35] Щирої дружби завдаток. Та сісти їм разом до столуЙ ближче спізнатися не довелося, – раніше син ЗевсівВбив Еврітіда Іфіта, що був на безсмертного схожий,І Одіссеєві лук дарував. Та, йдучи у походиНа кораблях чорнобоких, не брав Одіссей із собою40] Лука того, а як спогад про любого друга він домаЗавжди його залишав і носив у своїй лиш країні.От до дверей підійшла Пенелопа, в жінках богосвітла,Переступила дубовий поріг, що колись його тесляГладко увесь обтесав і вирівняв брусся по шнуру,45] Вправив одвірки міцні і двері світлисті навісив.Ремінь вона від дверного кільця відв'язала швиденько,Вставила ключ у щілину і, засув відсунувши тихо,Двері штовхнула. І раптом вони заревли тоді, начеБик, що на луках пасеться. Ревли отак двері прегарні,50] Діткнуті мідним ключем, і враз розчинилися навстіж.Вийшла вона на високий поміст, де у неї стоялиСкрині, що повні до верху одежі були запашної.Сп'явшись навшпиньки, зняла із кілка вона лук скорострільнийРазом з налучнем світлястим, що був він загорнутий в ньому.55] Сіла у крісло вона, поклала собі на колінаЛук владаря, напучень ізнявши, й заплакала гірко.А вдовольнивши зажурене серце плачем многослізним,До женихів родовитих вона увійшла у господуЗ луком тугим, несучи у руках сагайдак, весь набитий60] Стрілами, що вилітають із свистом і стогоном з лука.Вслід їй служниці скриню велику внесли, що лежалоМіді багато у ній і заліза – вся зброя державця.До женихів увійшовши, окраса жінок богосвітла,Стала вона під одвірком, що дах підпирав надійно,65] Лиця закрила собі світлистим, ясним покривалом;З нею обабіч стояли обидві служниці дбайливі.До женихів вона зразу озвалась тоді і сказала:«Слухайте всі, женихи невгамовні! Цей дім облягли ви,Щоб безнастанно весь час отут їсти і пити, бо надто70] Довго господаря дома немає. Тож виправдань іншихВи не здолаєте дати, крім того, що має з вас коженНамір посватать мене і взяти собі за дружину.Що ж, женихи, для цього почніть між собою змагання.Дам ось великий вам лук богорівного я Одіссея.75] Хто тятиву якнайлегше у спритних долонях натягнеЙ всі он дванадцять сокир крізь вушка стрілою прошиє, –Разом із ним я піду, залишивши подружню оселю,Гарну, й красиву таку, і набутку всілякого повну, –Мабуть, не раз і вві сні я згадувать буду про неї».80] Мовивши так, богосвітлому каже вона свинопасуЛук той подать женихам і покласти їм сиве залізо.Взяв із сльозами Евмей і поклав перед ними ту зброю.Плакав також волопас, господарів лук упізнавши.Лаять їх став Антіной, на ім'я окликаючи, й мовив:85] «Ех, селюки ви дурні! У вас думка лише про сьогодні.Нащо, нікчеми, ви сльози ллєте і цій жінці у грудяхСерце хвилюєте? Біль і без того їй душу проймаєЗ дня, що назавжди від неї коханого взяв чоловіка.Отже, сидіть собі мовчки та їжте, а плакать за двері90] Геть забирайтесь відціль, тільки лук не забудьте лишити,Щоб женихи до змагань могли стати безпечно. Нелегко,Думаю, буде нам лук цей натягувать, струганий гладко.Поміж усіх тут присутніх немає-бо жодного мужа,Як Одіссей був. На власні я очі колись його бачив95] І пам'ятаю, хоч сам іще хлопцем малим тоді був я».Так говорив він, а серцем у грудях плекав ще надію,Що тятиву він натягне й стрілу крізь залізо пропустить.Справді ж, то перший стріли разючої мав скуштуватиЗ сміливих рук Одіссея, якого у нього ж у домі100] Так він безчестив, ще й інших на те підбиваючи друзів.Отже, озвалась до них Телемахова сила священна:«Горенько! Розуму зовсім мене сам Кроніон позбавив!Матінка люба моя, розсудлива завжди й розумна,Каже, що заміж виходить за іншого й дім покидає,105] Я ж тільки знаю сміюсь та серцем безумним радію!Що ж, женихи, починайте змагання за цю нагороду!Жінки такої тепер не знайти ні в ахейській країні,Ні у священному Пілосі, ні в Арголіді й Мікенах,Ні на Ітаці самій, ні на чорній землі суходолу.110] Знаєте це ви й самі. Навіщо ж хвалить мені матір?Не допускайте ж п'яних відмовок і не відкладайтеЛучних надалі змагань, щоб могли ми їх бачити врешті.Спробую я у стрілянні із лука і сам позмагатись.Як тятиву б натягнув я й стрілу пропустив крізь залізо,115] То не смутила б тоді моя мати мене, і за іншимЗ дому тоді не пішла б, і мене не лишала б самого,Раз уже вмію тримати прекрасну я батькову зброю».З цими словами він раптом підвівся й з плечей своїх скинувПлащ пурпуровий і гострий свій меч, що висів на раменах.120] Передусім поставив сокири, для них прокопавшиДовгий рівчак, рядком усі вирівняв їх він по шнуруЙ землю кругом утоптав. Усі дивувались ахеї,Як їх поставив доладно, хоч досі цього і не бачив.Він відступив до порога, щоб спробувать лук натягнути.125] Тричі з великим зусиллям зігнути його намагався,Тричі снаги бракувало, але не втрачав він надіїІ тятиву натягнути, й стрілу пропустить крізь залізо.Може б, її натягнув учетверте, напруживши сили,Та Одіссей, лиш кивнувши чолом, намагання ці стримав.130] Знову озвалась до них Телемахова сила священна:«Горенько! Видно, й лишусь я слабкий та безсилий, чи надтоЯ молодий і на руки свої ще покластись не можу,Щоб захиститись від мужа, що кривдити нас починає.Спробуйте ж ви, що від мене, мабуть, набагато сильніші,135] Лук натягнути, – давайте почнім уже наші змагання!»Мовивши так і на землю поставивши лук біля себе,Тут же його до дверей прислонив він, обтесаних гладко,Поряд із ним і стрілу притулив до окільця дверного,Потім, вернувшись, сів він у крісло, з якого підвівся.140] Саме тоді обізвався до них Антіной, син Евпейта:«Товариші, чергою всі зліва направо ставайте,З місця почавши того, відкіля нам вино наливають».Так говорив Антіной, і подобалось всім його слово.Перший з усіх женихів підвівся Леод, син Ойнопа.145] Був він на жертвах у них ворожбит, при кратері чудовійЗавжди сидів іздаля. Та йому не були до вподобиВсі ці безчинства зухвалі, й осуджував тих женихів він.Першим і лук Одіссеїв із гострою взяв він стрілоюІ відступив до порога, щоб спробувать лук натягнути,150] Та не зігнув – незвичні та ніжні зомліли відразуРуки його. Звернувсь тоді до женихів він і мовив:«Друзі, не міг натягнуть я, хай спробує інший хто-небудь!Лук цей для духа й душі багатьох із мужів найзначнішихПрикростей може завдать. Набагато-бо краще умерти,155] Ніж животіти, позбувшись того, задля чого весь час тутВсі ми збирались, чого день у день ми так довго чекали.Мабуть, і зараз іще не один сподівається й прагнеЗаміж узяти собі Пенелопу, жону Одіссея,Кожен, хто спробує лук той невдало, нехай зрозуміє –160] Іншу належить йому із ахеянок, гарно убраних,Сватати, віном її добиваючись. Вийде за тогоЗаміж вона, хто більш принесе їй і хто їй судився».Мовивши так і на землю поставивши лук біля себе,Тут же його до дверей прислонив він, обтесаних гладко,165] Поряд із ним і стрілу притулив до окільця дверного,Потім, вернувшись, сів він у крісло, з якого підвівся.Лаять Леода почав Антіной і на нього кричати:«Що за слова крізь зубів огорожу проскочили в тебе!Буйні, страшні ці розмови твої я з обуренням слухав!170] Лук цей для тіла й душі багатьох із мужів найзначнішихПрикростей може завдать, якщо й ти натягнути не можеш.Що ж, не таким тебе мати поважна на світ породила,Щоб тятиву натягнути умів ти і стріли пускати.Знайдуться тут женихи благородні, що швидко натягнуть».175] Мовивши це, звернувсь до Мелантія він, козопаса:«Ну-бо, Мелантію, живо огонь розпали у господі,Потім великий ослін, накривши руном, ти поставиш,Далі з комори внесеш туди лою кружало велике,Щоб, розігрівши його, ним лук юнаки намастили180] І, натягнувши той лук, почали б уже наші змагання».Так він сказав, і вогонь неугасний роздмухав Мелантій,Потім великий ослін, накривши руном, він поставив,Далі з комори приніс туди лою кружало велике;Лук юнаки намастили й натягувать стали. Та лука185] Все ж натягнуть не могли – бракувало для цього їм сили.Лиш Антіной з Еврімахом, на бога подібним, не брались –Два женихів ватажки, відвагою й родом знатніші.Вийшли тоді одночасно з господи тієї обоє –І волопас, і свинар Одіссея божистого вірний.190] Вийшов за ними услід і сам Одіссей богосвітлий.Як за дверима уже опинились вони й за подвір'ям,Словом ласкавим озвався до них Одіссей і промовив:«Хтів би я щось, волопасе й свинарю, сказать вам, та, може,Краще мовчать? Але дух мій мене говорить спонукає.195] Чи помогли б Одіссеєві ви, якби тут він нежданоСам з'явився між нами, якимось приведений богом?Чи женихам ви тоді помагали б, а чи Одіссею?Прямо скажіть ви мені, як дух вам наказує й серце».Відповідаючи, так воловий пастух йому мовив:200] «Зевсе, наш батьку, якби ж то ти справді здійснив це бажання!Хай би вернувся цей муж, хай бог приведе його швидше!Сам би тоді ти побачив, які в мене сила і руки».Отже, так само й Евмей почав до безсмертних молитись,Щоб якнайшвидше в свій дім Одіссей велемудрий вернувся.205] Лиш після того, як справжні він сам у них вивідав мислі,В відповідь знову до них із такими звернувся словами:«Це ж бо я сам перед вами! Багато недолі зазнавши,Аж через двадцять я років вернувся до рідного краю.Знаю, з челядників всіх в моїм домі приїзд мій жаданий210] Вам лише двом. Не чув я, щоб інший хто-небудь між нимиВічних благав би богів додому мене повернути.Як воно статися має, всю правду обом вам скажу я.Як женихів гордовитих сам бог через мене здолає,Вам я обом і жінок приведу, і майном забезпечу,215] Й поряд з моїм вам будинки поставлю. Ви будете начеТовариші Телемаха мені чи брати його рідні.Незаперечну ознаку ще можу я вам показати,Щоб безсумнівно у серці своїм ви упевнились, хто я, –Шрам на нозі, де кабан колись іклами білими вдарив,220] Як із синами Автоліка я полював на Парнасі».Мовивши це, ізняв він лахміття з великого шраму,Ті ж тільки глянули, добре господаря зразу ж пізнали;Мудрого стали вони Одіссея з слізьми обнімати,В голову й плечі з любов'ю обидва його цілували.225] В відповідь сам Одіссей цілував їм і голови, й руки.В уболіванні й журбі так зайшло б їм і сонце за обрій,Та Одіссей їх і сам уже стримувать став і промовив:«Годі вже плакати вам і зітхать, а то хтось ще побачить,Вийшовши з дому сюди, і всім, хто там є, розголосить.230] Входьте ж по одному в дім, та разом удвох не заходьте, –Перший – я, а за мною вже ви. І такий буде знак вам:Мабуть, ніхто із присутніх отут женихів благороднихДати мені не дозволить ні лука, ні стріл в сагайдаку.Отже, тоді, богосвітлий Евмею, ти через господу235] Лук принесеш і даси мені в руки. Жінкам же накажешПозачиняти всі двері в господу на засуви щільно.А як котра з них чи стогін почує, чи крик чоловічийЗ замкнених наших покоїв, ні одна з кімнати за дверіХай не виходить, хай тихо сидить біля праці своєї,240] Ти ж, богосвітлий Філотію, маєш на брамі знадворуЗасув засунути й зразу ж вірьовкою перев'язати».З словом цим в дім увійшов, побудований зручно й вигідно,А увійшовши, сів він у крісло, з якого підвівся.За Одіссеєм божистим услід його слуги вернулись.245] А Еврімах уже лука в руках повертав усіляко –Звідси то звідти його на вогні нагрівав він. Та лукаВсе ж натягнути не міг, аж серцем стогнав гордовитим.Навіть розсердився він і нарешті озвався й промовив:«Горе! Одна лиш гризота за себе мені і за всіх вас!250] Я вже не так отим шлюбом журюсь, хоч і це мені прикро,Є-бо ще й інших багато ахеянок тут, на Ітаці,Морем омитій, і всюди – по інших містах і країнах.А що такими себе слабосилими тут показалиПроти божистого ми Одіссея, що й лук натягнути255] Ми не змогли, то вічна ганьба нам у всіх поколіннях!»Знову озвався до нього тоді Антіной, син Евпейта:«Ні, Еврімаху, не буде цього, ти ж і сам розумієш.Нині вшановують люди на честь Аполлона великеСвято. Хто ж лука у день цей натягувать мав би? Спокійно260] Це відкладім. А сокири, що тут їх у ряд встановили,Хай залишаються, їх-бо, гадаю, ніхто не украде,До Одіссея, сина Лаерта, в господу зайшовши.Ну ж бо, хай келихи нам виночерпій наллє аж по вінця,Щоб, узливанням почавши, ми й лука тугого відклали.265] А на світанок Мелантію ми, козопасові, скажемКіз добірних пригнати, з цілої отари найкращих.Стегна їх ми славнолукому в жертву складем Аполлону,Потім візьмемось за лук і закінчимо наші змагання».Так говорив Антіной, і подобалась їм його мова.270] Воду окличники стали на руки тоді їм зливати,Понаповняли кратери питвом юнаки аж по вінцяІ між всіма розділили, по келихах рівно розливши.По узливанні й самі вони випили, скільки хотіли.Тут, замишляючи хитрість, сказав Одіссей велемудрий:275] «Слухайте-бо, женихи володарки славетної, – маюТе вам сказати, до чого у грудях мій дух спонукає.А особливо тебе, Еврімаху, й тебе, АнгіноюБогоподібний, благаю, подав-бо ти слушну пораду –Лук залишити сьогодні, на волю богів це поклавши.280] Завтра ж нам бог перемогу пошле – кому забажає.Дайте ж но лук мені гладко обточений, щоб перед вамиСпробувать руки і міць свою міг я, чи є ще у менеСила, що мав я раніше колись у гнучких своїх м'язах,Чи змарнували її недоля моя і блукання».285] Так він сказав, женихи ж обуренням всі запалалиЗ страху, що справді він зможе обточений лук натягнути.Лаять чужинця почав Антіной і на нього кричати:«Ах, приблудо нещасний! Ти розуму зовсім позбувся!Мало тобі, що на учті спокійно між нас, благородних,290] Ти ось сидиш, і їси безборонно, і наші розмовиЙ бесіди слухаєш тут. Адже досі ніхто із чужинців,А з жебраків особливо, не слухав ще наші розмови.Медосолодким вином одурманений ти. Воно шкодитьКожному, хто його п'є на всю пельку, не знаючи міри.295] Славному Еврітіону-кентаврові, як до лапітівТа до відважного духом вождя їх прибув, Пірітоя,Шкоди воно ж завдало. Вином затуманивши розум,Бешкету в буйстві накоїв він в домі того Пірітоя.Гнівом охоплені, з місць своїх разом схопились герої,300] Витягли разом за двері його і нещадною міддюВуха і ніс відтяли. А він, одурманений зовсім,Так і пішов з божевіллям в своєму безумному серці.От між людей і кентаврів відтоді пішла ворожнеча, –Перший же лиха собі і завдав він, вином тоді впившись.305] Попереджаю й тебе про біду я велику, якщо тиЛук натягатимеш тут. Співчуття ти ні в кого не знайдешВ нашій країні, коли ми тебе в кораблі чорнобокімНа суходіл, до Ехета-державця, губителя смертних,Вирядим. А відтіля вже рятунку нема. Тож спокійно310] Пий і не дуже спіши з молодими в змагання вступати».Мовить, озвавшись до нього, тоді Пенелопа розумна:«Ні, Ангіною, було б таки несправедливо й негарноКривдить гостей Телемаха, що в дім цей до нього приходять!Справді ти думав, що знайде цей гість у руках своїх силу315] Лук Одіссеїв як слід натягнуть і, поклавшись на неї,В дім свій мене поведе і візьме собі за дружину?Сам в глибині свого серця надії він цеї не має.Отже, нема чого вам своєю журитись душею,Далі учтуйте собі, – з нічого нічого й не вийде».320] В відповідь так Еврімах, син Поліба, до неї промовив:«Мудра Ікарія донько, славетна умом Пенелопо!Хто б таке думав, що він тебе візьме, – нічого не вийде.Ми боїмося лише від мужів і жінок поговору,Щоб між ахеями роду низького не мовив хто-небудь:325] Значно слабіші мужі дружину відважного мужаСватають тут, а самі ж і лук натягнути не можуть.А заблукав сюди зайда, якийся чужинець жебрущий,Легко лук натягнув і залізо прошив він стрілою.Так говоритимуть, нам же велике то буде безчестя».330] Відповідаючи, мовить йому Пенелопа розумна:«Ні, Еврімаху, для тих уже досить неслави в народі,Хто не соромиться дім і маєток увесь об'їдатиСлавного мужа. Яке ж ви вбачаєте в тому безчестя?Цей же чужинець і зростом високий, і постаттю дужий,335] І запевняє, що знатним він може хвалитися батьком.Дайте ж бо лук йому гладко обточений – хай вже побачим.От що скажу я тобі, і справді воно так і буде:Якщо натягне він лук і дасть Аполлон йому славу,В плащ, і хітон одягну його, й в інше одіння красиве,340] Гострого дам йому списа від псів і людей захищатись,Меч йому дам я двосічний і пару сандалій на ногиІ споряджу, куди серцем своїм і душею він прагне».Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:«Мати моя, кому схочу, то й дам я цей лук, бо, крім мене,345] Права не має з ахеїв ніхто його дать чи не дати,Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці,Скільки не є й з островів близ Еліди, багатої кіньми.Не заборонить ніхто проти волі моєї, як схочуДати чужинцеві лук той назавжди – нехай собі носить.350] Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи –Кросен своїх, веретен – та доглянь, щоб служниці у доміВсі працювали як слід. А розмови про лук – чоловічаСправа, найбільше ж – моя, бо я лише в домі господар!»Подиву повна до себе вернулась тоді Пенелопа,355] Синове слово розумне їй глибоко в душу запало.В горницю верхню вона із служницями вийшовши, довгоПлакала за Одіссеєм, за мужем коханим, аж покиСном їй солодким повіки звела ясноока Афіна.Лук же зігнутий узяв і поніс свинопас богосвітлий,360] А женихи усі разом тоді на весь дім закричали.Дехто й таке говорив із тих юнаків веледумних:«Гей, куди це ти лук той несеш, свинопасе нещасний?Скоро, приблудо, тебе між свиней твоїх там, на безлюдді,Пси поїдять, що їх сам згодував ти, якщо милосердний365] Буде до нас Аполлон і всі інші богове безсмертні».Так вони мовили, він же той лук, де ішов, там і кинув,Зляканий тим, що усі женихи на весь дім закричали.Та Телемах з свого боку погрозливо крикнув до нього:«Тату, лук віднеси! Тож не кожного слухати треба.370] Хоч я й молодший за тебе, а можу тебе камінцямиВигнати в поле, адже набагато я силою дужчий.От якби я так же само й за всіх женихів гордовитих,Скільки є в домі, був би руками і силою дужчий!От би напевно тоді я примусив із нашого дому375] З жахом забратися тих, що чинять отут неподобства!»Так говорив він, і в відповідь весело зареготалиВсі женихи, й відлягло в них на серці від гніву тяжкогоНа Телемаха. Свинар поніс тоді через господуЛук і його велемудрому дав Одіссеєві в руки.380] Вмить він гукнув годувшіьницю й мовив старій Евріклеї:«От що звелів Телемах, розумна моя Евріклеє!Позачиняй усі двері в господу на засуви щільно.Вчує ж яка з челядинок чи стогін, чи крик чоловічийВ замкнених наших покоях, ні одна з кімнати за двері385] Хай не виходить, хай тихо сидить біля праці своєї».Так він промовив, у неї ж безкрилим лишилося слово,І до кімнат, де жили вони, двері сама зачинила.Вискочив мовчки тоді із дому Філотій за дверіЙ браму замкнув, що веде в обгороджене муром подвір'я.390] Біля сіней корабельна там линва лежала, з начосівЗвита папірусних. Нею він засув зв'язав на воротях,А повернувшися, сів у крісло, з якого підвівся,Й на Одіссея зорив. А той на свій лук роздивлявся,Так його й сяк уважно з усіх розглядаючи боків,395] Чи не сточили ще рога в відсутність господаря черви.Дехто й таке говорив, на сусіда свого позирнувши:«Знається, видно, й на луках приблуда цей злодійкуватий.Думати можна, що й дома у нього є лук такий самийЧи змайструвати такого ж він хоче. В руках-бо все крутить400] Так уже й сяк його цей от на збитки удатний бродяга».Інші й таке говорили із тих юнаків велемудрих:«Хай би так само йому і назавжди у всьому щастило,Як коли-небудь він лука здолає цього натягнути!»Так женихи говорили. В той час Одіссей велемудрий,405] Лук свій узявши великий, увесь його пильно оглянув.Як чоловік у грі на формінзі і співах умілийЛегко струну на кілочок новий натягнути здолає,Скручену кишку овечу з кінців із обох прив'язавши, –Так без зусилля свій лук натягнув Одіссей велемудрий.410] Зразу ж тоді й тятиви правицею злегка торкнувся –Дзвінко вона пролунала, мов ластівки голос чудесний.Смуток великий серця охопив женихам, їх обличчяЗблідли. Сам Зевс громозвучну тут виявив з неба ознаку.Серцем зрадів витривалий в біді Одіссей богосвітлий415] З того, що син гнучкомудрого Кроноса дав це знамення.Бистро узяв він стрілу, що самотньо одна лиш лежалаЗ краю стола, – усі інші в місткому були сагайдакуСховані, – їх на собі ахеї ті мали зазнати.Взявши за держално лук, почав тятиву від зазубрин420] Сидьма натягувать він і, націлившись, випустив биструЗ лука стрілу. Анітрохи не схибив він, жодного вушкаНе зачепив у сокирах, усі їх стрілою прошившиМіднотяжкою. Тоді Одіссей Телемахові мовив:«Не осоромив тебе, Телемаху, твій гість, у покоях425] Сидячи цих, – несхибно у ціль я улучив, недовгоЛук цей натягував я. Ще сила моя збереглася,Марно мені женихи докоряють, даремно безчестять.Ну, а тепер і вечерю вже час готувати ахеям,Поки ще видно, а потім ще й іншої втіхи спожити430] В співах з формінгою, – це наймиліша є учти окраса».Мовивши так, він бровами повів. Мечем мідногостримПідперезавсь Телемах, богорівного син Одіссея,В руки взяв списа свого і ззаду за батьковим крісломСтав поблизу біля нього, озброєний сяйною міддю.