Листи в Україну. Вибране - Андрухович Юрий Игоревич - Страница 21

21

ТРИ ПОВЕРХИ ВЕРТЕПУ

1. «Перший поверх — володіння Цапа…»

Перший поверх — володіння Цапа. Це напівкорчма-напівтюрма, де жага двоспальна, мов канапа, ярмаркові ярма і юрма. Побутове сонне солодійство, де Охрім, Одарка і окрім них — повсюдне дійство є блудійство в храмі, де найвищий символ Хрін. Тут ми бенкетуєм, бешкетуєм, випиваєм чаші і моря і супроти Смерті мушкетуєм, в ус не дуєм, хрипко колядуєм про якогось Бога і Царя.

2. «Тут же є над ним і другий поверх…»

Тут же є над ним і другий поверх. Цвинтар для Поетів та Музик — царство дерев’яне і лялькове, звалений зужитий реквізит. В’януть канти і мовчать дишканти, і лежить пустеля нічия, мов навік пішли Комедіанти в рай, де не женуть утришия. Птах не піє, Віща Книга тліє між безносих масок та гримас. Нас ніхто не любить, не жаліє. Подивись, Маріє, — все маліє, Тільки Бозя рюмсає за нас.

3. «Тільки ж є нарешті й поверх третій…»

Тільки ж є нарешті й поверх третій: це поля, що світяться здаля. Кожен з нас там їздить у кареті і співає легко: гоц-ля-ля. Там Петро баламкає ключами, сторож парку, вертоградний зух. І летять Архангели з мечами — чисто, мов комети — так, що ух! Там почвари, гемони й ґевали геть запали в гепу — і гаплик! Тільки мучить видиво зухвале: Панночки, яких ми цілували, і Земля, що втнула з нас Музик.

Пошуки вертограду

Ще трохи — і ти збожеволієш від щастя продиратися крізь оці кущі. «Суниця, — повторюєш, — малина, порічка, ожина, ліщина, аґрус!» —  знову, як заклинання — спочатку. Сполохані птиці, деякий час покружлявши, сідають тобі на плечі. Мурахи повзуть угору стовбурами твоїх ніг. Ще трохи — і ти затремтиш від насолоди вмирати у цих кущах, гладячи теплих лисиць, які перебігають стежку, ще трохи — і ти переступиш… Межа вертограду невидна. Її, можливо, й немає, хоча старий Петро стоїть, мов опудало, відганяючи від саду всіляку потолоч, охочу поласувати ябками. Твоє кружіння колись виявиться недаремним. Залишаючи на шпичастих гілках рештки сорочки і шкіри, прослизнеш-таки в найгустіші чертоги кисню і світла!.. Як і колись шепотітимеш, мов заклинання: «Бузина, калина, чорниця, шипшина, бузок!» Впізнаватимеш кожен прожилок на листках і кожну ягоду, і піщинку, бо всьому є своя назва — яко на землі, так і на небі.

вірші з приводів

Піснь про пана Базя

З рекламного відеокліпу матримоніальної фірми «Базилевс»

Всемогутній Базю, боже інформації, всі ми підлягаємо таємній реєстрації: біле непороччя квітів конфірмації, наші струси, пристрасті, стреси і прострації. Всемогутній Пане! Мерехтиш зорею! Віруємо в диво ми матримонійне. Як здобути щастя, а не гонорею, і гніздечко звити тепле й гармонійне. Рефрен:   Молимось на Тебе,               мліємо від Тебе,               сльози осушаєш наші, мов атрaмент!               (фізичні вади,               духовні потреби,               розмір черевиків, бюст і темперамент).               Кожній собаці — рожеву кістку,               комусь на вічність, комусь на годинку,               стрибучому карлику — баскетболістку,               худому брюнетові — тлусту блондинку. Все про нас відомо й чітко занотовано, списки й картотеки мудро застосовано. І комусь поліпшено, а комусь попсовано, і когось погублено, а когось врятовано. Все для самотніх! Базьо ґварантує райські вольєри з кропу й сельдерею, рани заслинить, хвости перебинтує — Ось Він Понад Нами Мерехить Зорею! Рефрен:   Молимось на Тебе,                мліємо під себе,                сльози осушаєш наші, мов атрaмент!                 (духовні вади, фізичні потреби,                 вага без черевиків, обсяг, темперамент).                 Кожне подружжя — в рожеву клітку,                 цвіте родинності квітка-химера,                 доцентові-педику — неповнолітку,                 студентові-медику — вдову мільйонера. Вінець творіння — вихід на рандку. Зітхання в гущавині після смерку — люби квартирантку або лаборантку, або бригадирку, або інженерку! Даруєш кохання небесну манку, і ми потрапляємо в цю приманку: кастратові-тенору — німфоманку, глухому сатирові — меломанку, а неврастеніку типу маніячного — працівницю заводу коньячного. Пане Базю! Ти гориш, ніби прищ. Пане Базю! Мерехтиш? Мерехти ж!