Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 79

ховали на Лук'янівському цвинтарі Києва.

436

НЕСТОР МАХНО

(1888 — 1934)

провідник масового повстанського руху українсько-

го селянства у 1918-1921 роках

Нестор Іванович, Нестор Іва-

нович! Чому так вийшло?

З пісні

У

липні

1934

року

в

одно-

му

із

шпиталів

Парижа

від

туберкульозу

і

ран

помирав

Нестор

Іванович

Махно,

ім'я

якого

в

роки

кривавої

і

безпощадної

Громадянсь-

кої

війни

стало

символом

народного

руху

в

Україні,

437

увійшовшого

в

історію

під

назвою махновщини.

Про

Махна

написа-

но

багато

неправди.

За

ча-

сів

комуністичного

режиму

більшовики

оцінили

мах-

новщину

як

прояв

дрібно-

буржуазної контрреволюції і бандитизм. Така оцінка

народного руху виправдовувала знищення його учас-

ників як звичайних бандитів, грабіжників і насильни-

ків. Фальсифікація подій, пов'язаних із махновським

рухом, тривалий час не давала можливості зрозуміти

і усвідомити це значне історичне явище, головним ге-

438

роєм якого був народний захисник, відважний отаман

батько Махно.

Нестор Іванович Махно народився 8 листопада 1888

року в селі Гуляй-Поле Катеринославської губернії,

тепер місто Гуляйполе Запорізької області, в родині

бідних селян Міхненків — Івана Радивоновича і Євдокії

Матвіївни. Щоб відстрочити призов сина до армії, мати

виправила метрику Нестора, і офіційна дата його на-

родження стала 8 листопада 1889 року. У подальшому

це врятувало йому життя. Вуличним прізвиськом роди-

ни Міхненків було Махно, воно і стало прізвищем дітей.

Нестор був п'ятим сином. Один із його старших братів

помер юнаком, а троє — Омелян, Сава і Григорій —

билися в загонах Нестора і загинули в боях. Батько по-

мер, коли Нестору не було ще й року. Сирота, живучи

в бідності, у 12 років зміг закінчити тільки початкову

школу. Змалку на життя заробляв поденною працею

чорнороба. Бувши натурою обдарованою, вразливою

і запальною, він гостро відчував несправедливість і з

дитинства зазнав ненависть до влади і багатіїв.

У 1906 році в Гуляй-Полі була створена група анар-

хо-комуністів під назвою «Спілка бідних хліборобів»,

яка ставила собі за мету боротьбу за суспільство за-

гальної рівності громадян, без приватної власності і

експлуатації. До цієї групи приєднався і Нестор. Члени

групи не дуже цікавилися теорією анархізму238, вони

вважали «експропріацію239

експропріаторів» і терори-

стічні акції проти представників влади і багатіїв ефек-

тивною формою боротьби за народну волю.

Уперше Махно був заарештований у кінці 1907 року

під час вогнепальної сутички з поліцією, але йому вда-

439

лося вийти з в'язниці під грошову заставу. Вдруге його

було заарештовано у 1908 році як активного учасни-

ка терористичних акцій і експропріацій. Військово-по-

льовий суд у 1910 році засудив Махна до страти через

повішання. Але, згідно з метрикою, йому до повноліття-

240, тобто до 21 року, не вистачало п'яти місяців, і вища

міра покарання була замінена на довічну каторгу. По-

карання він відбував у Бутирській каторжній в'язниці

Москви, закутий в ручні і ножні кайдани.

В ув'язненні Махно зустрівся з визначним анар-

хістом Петром Аршиновим-Маріним, який відіграв

значну роль у його ідейному становленні як свідомого

революціонера. Завдяки йому Махно опанував теоре-

тичними основами анархізму і підвищив свою загаль-

ну освіту.

Із в'язниці Махна визволила Лютнева революція

1917 року. Він вийшов на волю хоча і без однієї легені,

яку з'їв туберкульоз, але готовий до упертої боротьби.

В Гуляй-Поле він приїхав у квітні 1917 року і відразу

почав бурхливу діяльність, твердо знаючи куди і на-

віщо вести народ. Анархісти визнали його своїм ліде-

ром. Їх опорою були наймити, робітники дрібних під-

приємств і середня верства селянства. У серпні Махно

був обраний головою районної ради робітничих і се-

лянських депутатів. Гуляй-Поле перестало підкоря-

тися державній владі, усі питання вирішувалися пря-

мим

волевиявленням трудящих. На районному з'їзді

рад Махно виступив одним із ініціаторів ухвалення ре-

золюції, в якій зазначалося: «Народ — правитель для

себе, у своєму середовищі. Це його споконвічна мрія, і

настав час втілити її в життя. Віднині вся земля, фа-

440

брики і заводи повинні належати трудящим. Трудо-

ве селянство — господар землі, робітники — господа-

рі заводів і фабрик». Це була реальна програма дій, і за

два місяці до Жовтневого перевороту 1917 року Мах-

но розпочав соціальні перетворення, підписавши де-

крет про націоналізацію землі на підвладних його раді

територіях і її перерозподіл на користь незаможних

селян. Так втілювались природні прагнення народу

до вільного, заможного життя на засадах самовряду-

вання в дусі традицій козацької вольниці. Авторитет

Махна зростав, бо його дії приваблювали знедолені і

озлоблені соціальні низи прямотою і простотою пла-

нів, давали надію на швидкий прихід життя без влади

і начальства, з працею за здібностями і справедливим

розподілом її результатів.

Маючи міцну опору в Гуляй-Полі, Махно починає

діяти у великих містах Лівобережної України, насам-

перед в Олександрівську (Запоріжжі) і Катеринославі

(Дніпропетровську). У цей час його прізвисько «Скром-

ний», так його називали ще на каторзі. Махно і був в

житті скромною, чесною і позбавленою усякого често-

любства і чванливості людиною. Подальші події, коли

людську кров лили, як воду, усі без виключення про-

тиборствуючі сторони, вимагали від Махна непохитної

волі і нещадності.

Справі революційної перебудови суспільства

Мах-

но віддавався повністю. Це вимагало величезного на-

пруження фізичних і психічних сил. Від народження