Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Iван Туркенич - Арутюнянц Георгий Минаевич - Страница 32
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
Увечері 30 грудня 1942 року на квартирі Віктора Третьякевича було зібрано розширену нараду штабу. Вона проходила бурхливо. Було вирішено: в новорічний вечір, коли німці відзначатимуть різдвяне свято, висадити в повітря дирекціон. Докладний план розробили Третьякевич, Туркенич і Мошков. На нараді доповідав Женя Мошков, і лише зрідка Туркенич або Третьякевич додавали невеликі поправки. Успіх плану залежав від сміливих і рішучих дій.
Вибух намічався не під час урочистих зборів, які мали відбутись у клубі, а коли почнеться банкет у приміщенні дирекціону. Дирекціон розташувався в приміщенні колишньої школи імені Горького. Тут буде менше невинних людей, їх легше буде вивести.
Запрошення підпільники одержали на Мошкова і Земнухова – як на директора і адміністратора районного клубу дирекціону. З цими і ще двома квитками, які дістала Люба Шевцова, четверо хлопців із первомайської групи прийдуть на банкет і о 12-й годині ночі, коли всі за столом підійматимуть бокали, за сигналом Жені Мошкова закидають гранатами зал і в колотнечі виберуться з будинку. Біля входу в парк первомайців чекатимуть ще четверо підпільників з автоматами. На випадок необхідності вондопоможуть.
Для того щоб відволікти німців і поліцію з міста, група Тюленіна десь о десятій-одинадцятій вечора вчинить напад за містом на німецькі машини.
Було також ухвалено в цей вечір викрасти прапор дирекціону. Туркеничу доручалось вивести з будинку дирекціону всіх тих, хто не повинен потерпіти від вибуху.
Для надійнішої конспірації всього задуманого було прийнято додатковий план, розроблений Земнуховим. Вирішили зібрати новорічний вечір, запросивши на нього хлопців і дівчат з підпільної міської групи. Вечір буде звичайнісіньким: патефон, танці, самодіяльність кожного з присутніх. На цей вечір для ширми запросять і Жоржа Стаценка – сина міського голови.
Мошков з своєю групою теж прийде на вечір, і годині об одинадцятій дівчата попросять учасників струнного гуртка щось зіграти. Але, мов на гріх, інструментів під рукою не буде. Люба Шевцова пошле хлопців у клуб по гітари й мандоліни. Але ключі від музичної кімнати клубу в Моткова – значить, і йому треба піти з хлопцями. Учотирьох вони з'являться в дирекціоні на початку дванадцятої. Якщо все пройде благополучно, хлопці, виконавши завдання, повернуться на вечір, а інструменти завчасно принесуть до кого-небудь на квартиру, ближче до будинку, де організовуватиметься вечір молоді.
План Земнухова сподобався всім, і його палко підтримали, тим більше, що кожному хотілося провести новорічний вечір весело й цікаво. Віктор Третьякевич жартома навіть зауважив Земнухову:
– Знаєш, Ваню, якби німці знали про твої адміністративні здібності, вони б запропонували тобі посаду не менше як заступника начальника гестапо.
– А я б не погодився.
– Чому?
– Так безпечніше: ходиш спокійно І знаєш, що тебе ніхто з-за рогу не стукне.
– Ай правда, – сказав Тюленін, і його завжди ясні очі спалахнули посмішкою. – Адже вони, «господарі наші», ночей не сплять спокійно,- так і чекають, що граната у вікно влетить або по голові хтось увечері на вулиці вдарить! – І впевнено додав: – Так їм, чортам собачим, і треба.
Хлопці раділи в душі з майбутнього великого, цікавого і небезпечного завдання.
Сергій Тюленін радів удвоє більше: по-перше, йому з Анатолієм Лопуховим доручено було викрасти прапор дирекціону, а по-друге, група, яку пошлють за місто, складатиметься з його хлопців, і він, коли як слід постарається, до десятої-одинадцятої години встигне повернутись до міста, щоб очолити в цей вечір ще одну, не менш цікаву справу.
Сергій хотів попервах спробувати взяти участь і у вибуху приміщення дирекціону, але зрозумів, що і прапор, і вибух поєднати неможливо, та й, як кажуть, треба міру знати. Тому він особливо не наполягав.
Натягнувши пальто і шапку, Сергій вийшов на вулицю. Слідом за ним почали розходитися й Інші. Пішли первомайці, Кошовий.
– Ви всі разом не йдіть,- затримав решту Ваня Земнухов. – Через півгодини ще група піде.
Хлопці, перебуваючи під впливом плану майбутньої операції, сперечались і щось доводили один одному. Не помітили, як минув час, і раптом на порозі знову стали Сергій Тюленін з Валею Борц.
Віктор Третьякевич здивовано позирнув на збентежене обличчя Сергія, а потім перевів погляд на Валерію, яка м'яла в руках вовняну, вишиту красивим візерунком рукавичку.
– Що трапилося? – злякано спитав Віктор, знову переводячи погляд на Сергія, який уже встиг трохи оговтатись. Обличчя його набуло звичайного задерикуватого вигляду, тільки зіниці швидко бігали, очевидно його щось схвилювало.
– Ми тут дурня клеїмо, а там подарунки повезуть,- сказав він.
– Які подарунки? – не зрозумів Віктор. – Які, які! З Німеччини прислали…
Віктор нічого не міг розібрати з цієї квапливої розповіді. Він вирішив ще трохи почекати, щоб дати можливість ясніше висловити свою думку Сергієві.
– Там, недалеко від міської управи, стоїть машина, навантажена подарунками,- порушила мовчанку Валя.- Ми з Сергієм проходили мимо, там нікого немає. Машину ніхто не охороняє.
– Там мішки з подарунками. Я один роз в'язував,- перебив її Сергій, помітивши, що Віктор почав розуміти, у чому річ.
– Ви хочете їх забрати? – посміхнувшись, спитав Віктор.
– А чому б і ні? Вони наші! Адреса може й не наша, а посилки наші.
– Як так наші? – здивовано знизав плечима Третьякевич.
– А так! Хліб вивозять наш? Наш! Цукор наш вивезли? Вивезли! А тепер ми їх подарунки собі візьмемо. Це не крадіжка, а просто ми у грабіжників своє добро заберемо, причому не все, а тільки маленьку частину!
– Так, але ж ти знаєш, що в місті ні машин, ні німців ми не чіпаємо.
– Тому ми й прийшли порадитись. А де Ваня Земнухов? Я Туркенича шукав, але не міг знайти. Він бідовий хлопець, одразу погодився б. Я знаю, що його не довелося б умовляти.
Віктор зрозумів нехитрий натяк, розрахований на його самолюбство, і злегка посміхнувся самими куточками губів, але так, що ні Сергій, ні Валя цього не помітили.
Сергій безумовно зробив би це і сам зі своїми друзями, яких він одразу розшукав би у себе на «Шанхаї», але знав, що дисципліна в організації, особливо останнім часом, коли в неї вступив Туркенич, була майже військова і порушення її навіть йому не простили б.
В організації було неписане правило, щоб у межах міста ні машин, ні німців не чіпати, бо за вбитого німця постраждає все населення вулиці, де стався напад.
– Так чого ж ти мовчиш? – не вгамовувався Сергій.- Давайте вирішувати! Де хлопці? Хто ще тут залишився?
– Ну й хлопець же ти бойовий, Сергію! Але тільки не гарячкуй, це тобі, брате, не кішку проти шерсті гладити.
– Ти мені зуби не забалакуй! – майже закричав Тюленін.- Де хлопці? Ще б чоловік шість, сім… Вулиця людна, і перехрестя поряд, так що треба патрулі свої поставити на кожному розі.
В кімнату зайшли Туркенич, Земнухов, Мошков і Вася Левашов.
– А, ви ще тут, – зрадів Сергій, відчуваючи, що йому зараз пощастить умовити їх. І хоч Земнухов був дуже обережним у таких справах, але все-таки і він не міг встояти перед переконливими доказами Сергія, тим більше, що несподівано план захоплення подарунків став підтримувати Віктор Третьякевич, переконуючи, що небезпеки й риску майже немає. Німців убивати не доведеться та й машину підривати теж.
– Це так, але що там, крім подарунків, ще є? Не станемо ж ми рискувати заради них?
Сергій задумався, але його несподівано виручила Валя Борц.
– А там повинна бути пошта.
– Чому повинна?
– Тому що машина поштова. Я бачила на ній німецький напис «поштова».
Сергій з подивом і захопленням позирнув на Валю: «От молодчина! І як це я сам не догадався подивитися на цей напис!..»
– Ну, це інша річ,- втрутився Вася Левашов,- поштову машину втрачати не можна.
– Саме з цього і слід було б починати,- зауважив Туркеиич,- а то подарунків захотіли.
- Предыдущая
- 32/46
- Следующая
