Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Шухлядні краєвиди - Андієвська Емма - Страница 3


3
Изменить размер шрифта:

Як пахне – звук – буття, що – долина΄[21]

Працює – над годинником – дзиґар,[22]Нема – коли – й пляшчини, що – кагор.Час – вивітрився, – кілька – кучугурТа горб на плечах, – для майстерні – герб.Заснув на дзиґлику – лихий – порадник,Ногою геть – і рідне, і нерідне.Дроти – над дахом – вагонеток – з ру΄дні.Вилоги – дня – від покладів – природніх.Рибалка над струмком – додому – вилов,Зозуля – груш – на вербах – накувала.Й до зірки – міст – на палях – вдалині. —Як – пахне – звук – буття, що – долина΄.

Де є – джерела, із яких – майдан

Бігун – бар’єр, аж – завидки – беруть.Замість – світила, в небі – зяє – рот.Навколо – густо – світлова – кора.Пік існування: жодних правил гри.А серце – ще – ніяк – від ошелешень.Взнаки дається – мілководний – лишок. —Від обрію – лишилася – калюжа —В процесі – відмирань – і відмолоджень.Та скрізь – поволі – утвори – кремезні,Що – мить тому – по скверах – світ – мімозний.І хмаросяги, кольорові – бутлі,Що – звикли – доти – линтварі – дубити,[23]Крокують – по – одинці – хто – куди,Де – є джерела, із яких – майдан.

Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих

Із циклу «Відозви»

Райони – хмаросягів – торботряси,[24]Цивілізацій – нестабільний – трусок.Хоч порт – вирує: крани – й альбатроси. —Одних – звитяги, інших – лихо – трусить.З бальконів – в горщиках – цвіте – ляванда.Каліка – у візку – справляє швенді.[25]У мізках – знову – гін – до форм – первинних.Загусто – мертвих, й жодного – подзвону. —Як пальцем – ґудзик, – й світ – на лабузиння,[26]Мала – великою – одразу – зона. —Мовляв, чубрій[27] – кобилу – укодокав[28]За те, що – нахилів – занадто – диких. —Й чекають, аби – злу – поїхав – дах,Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих.

І про – грозу

Двоє базік – на небо – зирк – та зирк:З кількох – вогнистих – картоплин – гроза —Без жодних – попереджень – і цезур, —Візок – з кістками хма΄рок[29] – до озер,Де голови, як – із окропу, – риба,Яка – почула – Єрихонські – труби. —Й навкілля – знов – новий – хребет – і ребра. —Прогулюється – із дівчиськом – робот.Й де – дійсність – намацальна – закоротка,Там – Провидіння – сил – рухомі – грудки,Що – за – дороговкази – і закляття,Які, – як треба, – й лютих – тигрів – з клітки, —Хоч – перш, ніж – їх – поновно – в глухий – кут,Стихії – нишком – партію – в крикет.

Амур – в пісочку, що – підкови – гне

Глухий район, а – із вікна – бельканто.І кожен – звук – гірські масиви – кондор.Від існування – лічені – секунди. —Ворушиться – в кущах – природи – кендюх.Атланти, що – з-під брили – вхід – до банку,Як стихне, – колискову – в дві – гребінки,На сходах – до каналу – з псом – спить – бенькарт. —Над ними – обома – долоню – бункер.Буття, – не часто, – виправля – й описку.І на стежину – рятівну – і пасквіль. —Дійсність – бар’єр, та – дух – не знає – греблі.Й дитячий – погляд – і навіки – згрубле.Знов – вздовж – галактик – все нові – вогні:Амур – в пісочку, що – підкови – гне.

Єдине серце – мандрівний – атол

Із циклу «Відозви»

Ще – світ – не світ, а сурми, що – кришталь,Який – стежки – крізь – тлін – і сліпоту.Єдине – серце, – мандрівний – атол, —Яке, – хоч – й тіло, поза – межі – тіл —Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить,[30]Вряди-годи – за парашутик – й пір’я.Дарма що – двері – в невимовне – поруч, —Прочинені, – й останнім, які – перші. —І річка – віник, й Авгієві – стайніАж сяють. – Й промінь – в суліях – настої —Для свята, що – еони – на марниціВ процесах – переміщень – і стагнацій. —Мізерний – вузлик, – й знову – карусель, —І сад – цвіте. – Й нові – канали – сил.

Зсуви

На пральній дошці – ще – білизну – будні,З-за хмаросяга – на пів неба – бадя.[31]Зникає – місто – у погодній – бодні. —Вага, що – рівнодення – пообіднє.Знов – мапу – існувань – розчиномет. —Поверхню – хвиля – й те, чого – нема.Принишкло – прицвяховане – й німе.И коріння – закладають – динаміт.Дівча – на дійсність: «цур тобі – і пек!» —Яка – ніяк – не лізе – під ковпак.Лиш усміхається – блакиті – мічман,Котрий, – ногою – спогадів – курмаччя,[32]Хоча – стріла – чека – й серед кодол:«Ти – тільки – ти! – І вже – рука – багдаль[33]
Перейти на страницу: