Шухлядні краєвиди - Андієвська Емма - Страница 4

4

На коротких – і довгих – хвилях

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Не дійсність – крани; – час – перебудови.З ніг – валяться – спузири[34] – і склодуви.Дозорці тліну – не виходить – з дива:У шапокляках – з фіфами – удави. —Від вічности – ледь – невеличкий – змилок,Який – за борт, як – корабель – до молу. —Й на тому – місці – сад – й город, де – мальви.Й на мить – весь світ – у роті – карамелька.Хоч – поруч – барва – пік буття – спроквола,Навкілля – підіймаючи – на вила. —Й на інший лад – свідомість – і літопис,Де – ще – пропасниця – пів літа – тіпа —Й примат – в долонях – звук – перетира,Задіявши – нечинний – електрод.

Галака[35] – світ

Із циклу «Ненормовані краєвиди»

Із автомата – у каварні – джаз.Крізь – соломинку – дві школярки – джус.В кутку – друзяки – підлітки – маджонґ.Кінь – зі стіни, – мальований, – ірже,Сідаючи – на стільчик – волохатий —Під дубом, за яким – томатом – хутір, —Й дідусь – з ковінькою, що – око – хитро,Чи – кіт, – не впавши, – верхом – по штахету.Трави – зелене – мерехтить – волосся,Де – вдосвіта – хмарина – пролилася.В бік парку – віддаляється – фальцет.Спідниця тітки – гнізда – горобців. —Галака – світ, вибулькує, – лящить,Викрешуючи – за΄мки – із ніщот.

Й свідомість: юна – відьма – на мітлі

Усесвітів – пласкі – акордеони —Матерію, що – береги – туманні, —На – диски – й сфери, – існування – іней.Що – макотирю[36] небуття – імунну.Й одразу – папороть, – і серце, – й мозок,Де – щойно – хаос – скрізь – свої валізи,З яких – і духи, й ящури – вилазять,Нових площин – виповнюючи – лузи.Аж видно: іншу дійсність – розкуйовда,Що – сам – на колесі складчастім – їде,Пришвидшуючи – існування – цирк,Котрим – часами – й просвітків – моцар,Який – всевиддю – глибший – вміст – і плян —На – ще – незрушному, – форпости, – тлі. —Літають – бублики. Кидики[37] – тлум. —Й – свідомість: юна – відьма – на мітлі.

До потопельника, що – ще – кричить

За маківками[38] – у вінку – правує[39]Сила – й над тим, яке – давно – травою.Піском – повітря. Пес – у парку – виє.Підземка – павзу. – Ніч – куня – в трамваї.На ратуші – півмісяцем – й плазун,Як – невимовне – кронами – з низин.Кипить буття – примружений – казан:Амурчик – пальчик, – й сірка – на озон.Й знов дійсність – вшир, – набік, – у довжину,Буття – щораз – цупкіш – драговина.Із калабані – дзвін – задеренчав, —І – вмить – з кошами[40] – тліну – збирачі. —Та вже – з-під квочки, – оком – світ, – курча —До потопельника, що – ще – кричить.

Крен – у напрямі – півдня

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Музей: акваріюм, де – й макроподи.[41]Пара закоханих – серед – опудал.Вся ґалерія – з воску – водоспади.З продухвин – запах: цвіт – олив – із півдня.Міня – квадрати – фауна – і фльора.В повітрі – весла: крізь стіну – трієри.[42]На сходах (мармур) – голоси – школярок.На вході – голуби – Орфей – й ліруЦементну, – замість – голови – рогач. —Просто – з-під даху – скапує – сургучНа кольоровий брухт – уздовж доріжок,Що – профіль й торс – сегментів – антуражу.Набабрався – й вже – руку й серце – день. —Й спіднички – молодицям – Купідон.

Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина

Із циклу «Ненормовані відтинки»

В повітрі – зблимує – крилатий – м’ячик.Па΄рка – набік – одну – зі своїх – ми΄чок,[43] —Чекає, коли – сяйво – після – мочви.[44] —Садівникові – заважає – мульча.Загортується – краєвид – в могер.Бджола – найменший – промінь – на пуґар.Тоненькі – ребра – вітерцю – із гір.В каварні – двоє, – з вуст – до вуст, – й кагор.Не закрут – існування – перескік.Буття – для кожного – і небо – в череску. —В вощині – завелася – метениця![45]Біжить – з мітелкою – вже й всесвіту – панунця.Й за нею, – рукавиці – шкіряні, —Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина.

Флюктуація

Із циклу «Паралакси»

Відкрилися – посілості – бездонні,Що їх – у шкірки втілень – господиня,Котра – із хаосу – шматками – цілоденна.—Ще – існування – дівка – на виданні. —Й струмує – дійсність – в обриси – голчасті,Де – кузов небуття а потвори – чистять,Заки – і їм – дадуть – з заглибин – чосу,Щоб – з дерева буття – чергову – чухру.[46]Й скрізь – на відтинках – з форм нових – варіння!Коріння – часу – крізь – бруньки – й вмирання. —Народжуються – й лускають – пухлини,Аби – всі ядра – в висхідному – пляні —Й голівку – й серце – кожний – елемент,Який – надто усталене – лама.